Селезінка Селезінка — непарний паренхіматозний, периферичний | МОРФОЛОГІЯ UA

Селезінка

Селезінка — непарний паренхіматозний, периферичний орган кровотворної та імунної систем, що виконує функції кровотворення; захисту (імунні реакції); зберігання крові. У селезінці відбувається поділ Т- і В-лімфоцитів, руйнування еритроцитів, які закінчили життєвий цикл. У першій половині ембріогенезу селезінка нарівні з кровотворними елементами печінки виконує функцію основного кровотворного органа. У другій половині та впродовж усього подальшого життя селезінка виконує лише функцію лімфопоезу. У селезінці відбувається тільки руйнування та фільтрація еритроцитів. Орган розташований у верхній частині очеревинної порожнини між куполом діафрагми та шлунком. У ньому розрізняють діафрагмову та вісцеральну поверхні, верхній і нижній краї, передній і задній кінці. Вісцеральну поверхню поділяють на ниркову, шлункову та ободову. На поверхні розташовані ворота селезінки, де проходять судини та нерви. Нижній край селезінки не виходить за межі лівої половини ребрової дуги. Зовні селезінка вкрита очеревиною, яка зрослася з розташованою під нею волокнистою оболонкою, від якої всередину органа відходять щільні перекладки. Між ними – пульпа селезінки, яку поділяють на червону та білу. Основна маса червоної пульпи утворена венозними пазухами, петлями сітчастих волокон, що заповнені клітинами крові, переважно еритроцитами. Острівці білої пульпи складаються з лімфоїдної тканини, джерела лімфоцитів.