тихіше вона каже так було завжди не знали йшли навпомацки каж | моrський
тихіше
вона каже так було завжди не знали йшли навпомацки каже треба вміти сховатися в житті пригодиться
я тулюся глибше в шибку і стараюся загуснути стараюся зібрати себе з того шо є шо лишилося то спирається на найпростіші спогади: дим від згораного листя ведуть за руку додому я придумую як іти в ритм йду з заплющеними очима розплющую очі в великій кімнаті садочка о. грає на баяні всі співають
вона каже сміються бо ти краща я може багато чого робила не так але мені було добре просто добре
я сідаю на ровер і починаю крутити педалі починаю повторювати солодке завжди радий тебе бачити ти чуєш свій голос він сильний двадцять такий безтурботний вік вона має талант вона вміє я повертаюся бо ззаду за нами йде смерть якщо м'яч стукатиме неритмічно вона нас зловить я затримую дихання шоб мене не забрали і видихаю на дні басейну тато витягує за плечі наверх ти красива
вона каже зосталася я сиротою каже не можу вже того всього але якось буде як там погода як настрій
я намагаюся довше дивитись всім в очі стискаю себе паском до нудоти в ліжку знову сьогодні поїла чому вони здерли моє лице на спільній фотці в класі чому тебе бісять мої сльози чому він хапає мене за руку я дочитую розділ про ідентичність в автобусі на делятин жінка каже шось про церкви я злітаю з ровера в сухі камінці збігаються люди
