мова-вбивця неоновими зубами з'їдає столичні вулиці випльовує | моrський

мова-вбивця неоновими зубами з'їдає столичні вулиці
випльовує кісточки вивісок та рекламних білбордів
мова-вбивця видирається з колодязів пластикових віщунів
загребущими клешнями краде кухні і спальні
мова-вбивця їздить зі мною в метро, ходить зі мною в бари
співає з моїх навушників, шепоче з полиць у книгарнях
ми із нею разом росли, разом вчились писати вірші
вона ластиться ніжно, як загублений пес, пестить мої втомлені сни
її металевий присмак розчиняється у солодкій ваті
пухнастій-пухнастій, блакитній, як зрешечене іскрами мирне небо
з тріщин несправного світу запахом пороху вона всідається в мої легені
я її колисаю на руцях, щоб, боронь діво маріє, не чутись нацисткою
ми танцюємо з нею цю ніч, святкуємо різноголосся набоїв

мово-вбивце, нехай і тобі не болить
вмийся, йди вже додому

ти ж тут просто засиділася у гостях
глянь лише, яка пізня година
смерть по смерті, за чверть обстріл, північ безіменних могил