забуваю як думати рідною мовою кажу — відійди від мене не знаю тебе белькотіння твоє — мов хижий бурян — вгризається в землю мою червоним квітом війни збіжжя пам’яті палає в горлянці сила слів твоїх стає полем насилля довгим мов відірваний річки рукав у якому ховається смерть бий мене по щоках — правій і лівій — я не зможу пробачити дике мовчання твоє вбивай в мене ікла свої — гострі як біль — не дочекатись тобі мого крику шахта дитинства більше не є укриттям мовби шия зів’ялої квітки стирчить між зубів історичних книжок я зашиваю грубими нитками рота тобі щоб говорити щоб ніколи вже не говорити ія ківа #моre 98 viewsana more, 16:50
