Всіх колег, з Днем журналіста!
Декілька думок з приводу свята та професії…
В першу чергу сьогодні віддаємо шану тим колегам-журналістам які з першого дня війни десять років тому несли та несуть правду про цю трикляту війну, про її звірства та правдиво розповідають про перемоги та поразки, героїзм та мародерство, подвиг українського солдата та тупість командирів, начальників і проблеми які шкодять нашому війську…
Особливо важливість правди про фронт яку українцям несуть журналісти воєнні кореспонденти загострилася після повномасштабного вторгнення рф в нашу країну… тоді коли пропагандою в найгіршому розумінні цього слова почали підмінювати журналістику, коли замість воєнної цензури ми отримали політичну з усіма витікаючими та «Єдиним телемарафоном» як її інструментом…
Сьогодні піднімаючи чарку за професію перш за все згадаємо тих колег журналістів які загинули виконуючи свій професійний обовʼязок- нести людям правду про жахіття цієї війни та героїзм і самопожертву нашого українського воїна…
Згадаємо і тих хто зараз на передовій поруч з українським солдатом, тих хто фронтові дороги знає на памʼять, тих хто ризикуючи життям та здоровʼям несуть нам фронтову правду…
Згадаємо і серйозно, фахово поговоримо про професію… чи залишилось, щось від неї… чи всі журналісти здатні ними залишатися попри війну… чи все ж таки більшість готова за грубі гроші перетворитися на пропаГандонів… де межа між воєнною та політичною цензурою… як протистояти нашим політикам які кожен для себе та в своїх інтересах ділить журналістів на правильних і ні, з одними спілкується а з іншими ні, до одних ходить на ефір а до інших зась, одним дає інсайди і сприяє в своїх політично-фінансових інтересах в проведенні журналістських розслідувань по цікавих для нього фігурантам а інші й не підходьте…
Наші політики перетворили сучасну журналістику в придворну професію… в кожного політика першого ешелону працює ціла бригада придворних журналістів які створюють для нього теплу інформаційну та електоральну ванну… так за допомогою журналістів політики ділять між собою за електоральним принципом Україну та українців… але насправді все це не журналістика а банальне лизоблюдство та лицемірство в одному стакані…
Зараз, в добу нових електронних та соціальних медіа справжньому талановитому журналісту легко залишатися незалежним, обʼєктивним, я б сказав справжніми і саме за справжніми майбутнє нашої української журналістики а отже і нашого українського суспільства санітарами якого є справжні українські журналісти!
За справжніх!
