Одного похмурого літнього ранку до перукарні зайшов чоловік. Т | Мовний трибунал

Одного похмурого літнього ранку до перукарні зайшов чоловік. Твердою ходою пройшов він до крісла й зухвало сів у нього.
І працювала в перукарні жінка. Ревна та запальна. Гостра, мов бритва, і міцна, ніби сталь.
Підійшла вона до чоловіка. Суворо поглянула і спитала:
- Як вас постригти?
- Мені тільки віски приберіть.

Ніхто його більше не бачив.
Перукарня давно не працює. Приміщення її пустує. Ніхто не заходить туди, адже існує чутка, що блукає самотньо і неприкаяно там душа бідного чоловіка. І лунає там, як завивання вітру, моторше і протяжне:
- Скроні...