Засновниця проєкту Мілла Денчик розбирає аргументи 'ущємльонни | Мова. Харків 🇺🇦

Засновниця проєкту Мілла Денчик розбирає аргументи "ущємльонних", зокрема з Харкова.

І коли ми кажемо про "ущємльонних", то маємо на увазі тих, хто активно з піною в роті розповідає про утиски російськомовних, просуваючи російські наративи.

1. "Исторически сложилось, что родной язык восточных регионов - русский. И это невозможно исправить".

Склалося так, що на тих регіонах, які є територіально ближчими до Росії, окупант проводив політику русифікації. Застосовуючи задля підкорення жорстокі та антилюдські методи. Й це дало результат.

Змінити це можна. Зміни почались вже після прийняття мовного закону. Але вони не можуть бути такими ефективними, якщо кожна людина, яка усвідомлює себе українцем, не переступить свою зону комфорту чи невпевненість.

2. "Мы русскоязычные украинцы!"

Ні. Ви зросійщенні українці. Й значна частина з вас діти також зросійщених українців. Такою була і я. Поки не усвідомила, що час позбуватися комплексу меншовартості.

3. "У вас есть мовный закон. Но наши права тоже защищены. У нас демократическое государство".

Так. Держава має захищати мови національних меншин і не давати їх утискати. Але хто ви? Поняття "російськомовний українець" - нема
В такому випадку, ви маєте визнати себе росіянином, тобто національною меншиною, та намагатися захищати свої права. Але в сучасних реаліях, вас би лише запитали: "А не пішли б ви за російським кораблем?"
Тож, якщо ви визнаєте себе українцем, не потрібно кричати про утиски ваших прав говорити "рідною" мовою. Бо ваша рідна мова - українська. Крапка.

4. "А может вы нашим воинам русскоговорящим что-то скажите? А их больше половины!"

По-перше, надайте статистику, бо кричати можна що завгодно. По-друге, прикриваючи відверте небажання переступити власний егоїзм нашими героями, викликає лише огиду (посилайте одразу таких). Герої на фронті, як ніхто розуміють важливість мови. Та не в усіх вдається перейти в стресовій ситуації одразу.
Але ви, що знаходитесь у відносній безпеці, маєте допомагати не лише фінансово чи фізично, а й духовно. Формувати сильну та незламну українську ідентичність.

5. "Я не буду переходить под обстрелами на украинский".

Я можу зрозуміти це. Багатьом складно зробити це, коли над головою літають ракети. Та все ж знаю купу людей, яких якраз це й змусило відмежувати себе від усього російського.

До того ж, купа мовних скандалів виникає між переселенцями та мешканцями західних регіонів. Тобто людина живе вже не один місяць в україномовному середовищі, але відверто упирається спілкуватися рідною мовою? Чому? Бо це лінь, егоїзм і небажання визнати, що жив ти не так, не мислив національними категоріями.

6. "Западные так негативно реагируют на русский язык. Они нас ненавидят".

Негативно вони реагують на мову окупанта. Це логічна реакція, якщо ворожі чоботи ступають на твою землю.

До 24-го лютого відбувалось толерування до російськомовних. Всі гострі кути намагались зігнути. Але після початку повномасштабної війни, тисяч загиблих, відвертого геноциду та терору - сприймати російську нейтрально стало неможливо. Саме тому ви бачите таку реакцію. І це агресія не на схід.

Бо коли я говорю українською й кажу, що з Харкова, ніхто не агресує на мене. Бо я не є тригером. Не несу в собі це зросійщенні та російську культуру. Яка вбиває не менше ніж кулі.

7. "Есть страны, где несколько государственных языков. И там все нормально".

Звідки ви знаєте чи там все нормально? До кожного такого твердження потрібно підходити грунтовно. Саме тому про це буде окремий пост, який доведе, що там не так як ви думаєте.

Друга частина буде завтра

@denchyk_m