Війна триває. Кожного дня на вулицях більшає людей з протезами або без кінцівок.
Нашому суспільству потрібно прийняти цю нову реальність і навчитися правильно комунікувати з цими людьми, щоб зробити їхню адаптацію якомога легкою. Допомогти, а не нашкодити.
Є певні правила для спілкування з людьми з інвалідністю, які зовсім неочевидні:
Наприклад, не допомагайте, якщо вас про це не просили. Завжди спочатку питайте, чи потрібна людині допомога, і ніколи не торкайтесь людини з інвалідністю чи їхніх допоміжних засобів пересування без їхнього дозволу.
Не жалійте. Важливо не жаліти, а співчувати. Яка різниця? Коли ми жаліємо людину, ми дивимося на те, що людина втратила, хочемо сказати їй «бідний/бідна». А коли ми співчуваємо, то бачимо те, що в неї є. Її силу та витривалість.
Не питайте про травму. Часто людям важко згадувати про поранення чи травмування.
Поговоріть із дітьми про людей з інвалідністю. Навчіть дитину бачити в людині насамперед особистість, а в інвалідності просто одну з ознак.
