Марк Аврелій"Все, до чого мрієш прийти з часом, може бути зараз твоїм, якщо до себе ж не будеш скупий, то якщо залишиш все минуле, майбутнє доручиш промислу, і єдино зі справжнім справлятимешся праведно і справедливо.
Праведно — це з любов'ю до того, що приділяє доля, коли природа принесла тобі це, а тебе — цьому.
А справедливо – це благородно і без натяків висловлюючи правду і чинячи за законом і гідно.
І нехай не завадить тобі ні чужа вада, ні визнання, ні промови, ні, звичайно ж, відчуття цієї нарощеної тобою плоті — страждає, так її турбота.
І коли б не був тобі вихід — якщо ти залишиш все інше і, шануючи єдино своє провідне і те, що в тобі божественного, не станеш боятися, що треба колись припинити життя, а що так і почнеш жити по природі, тоді будеш ти людина, гідна свого батька — світу, а не чужинець у своїй батьківщині, що дивується як несподіванки тому, що відбувається день у день, який залежить від усякої всячини.."
