З 21 липня по 8 серпня 1955 року в Джезказгані відбувався суд над уцілілими активістами Кенгірського повстання. Над активними учасниками та керівниками повстання Іващенка, «Келлера», Кнопмуса, Кузнєцова, Рябова, Слученкова засудили на додаткові 10 років ув'язнення, а згодом — до розстрілу. Смертний вирок виконаний 18 вересня 1956. Частині тих, хто проходив по справі, термін 10 років знизили до п'яти. Три жінки-членкині комісії політв'язнів: Л. Супрун загинула в ході повстання, Г. Михайлевич переведена до тюрми, М. Шиманська засуджена на додатковий термін ув'язнення.
Пізніше всі учасники Кенгірського повстання, які залишилися живими, були примушені дати підписку про нерозголошення інформації стосовно тих подій.
У 1956 році очевидець Кенгіра лікар-угорець Ференц Варконі зумів потрапити на Захід. Він перший розповів світові про повстання.
Кенгірське повстання в'язнів. Факти.
