​​ Кінний бій під Сидоровим «Командир Окремої кінної ди | Минувшина України 🇺🇦

​​ Кінний бій під Сидоровим

«Командир Окремої кінної дивізії зі штабом під’їхав до вітряка коло шляху, а кінний полк Чорних Запорожців, що йшов чоловим у дивізійній колоні, якраз підходив до того місця, де зупинився штаб дивізії. Майже весь простір до Збруча було досить добре видно. І тут усі при штабі ОКД побачили, що прямо з протилежного, невеликого бугра, на віддалі яких 300 – 400 кроків, в цей бік з криком «Ура» летіла в атаку група большевицької кінноти близько 400 шабель, бо вони зауважили якусь українську кінноту, напевно, наш старшинський роз’їзд, що був спереду дивізії. Всієї ж ОКД ще не було їм видно, бо вона підходила із-за бугра через село Кривеньке.

Глянувши вперед, командир дивізії генерал Іван Омелянович-Павленко крикнув до полковника Олекси Алмазова (що був при штабі): «Тимчасово прийміть команду!», а сам на чолі свого конвою до 30 козаків та їх командиром підхорунжим Сулейманом, вихопивши шаблю – кинувся назустріч червоним, і доскочивши до ворога – почав рубати за всіма правилами, в чому був великий мистець. В цей же час полковник Алмазов дає наказ полковникові П. Дяченкові з полком Чорних Запорожців іти з місця в атаку, щоб знищити цей кінний відділ червоних та підтримати комдива.

Полковник Петро Дяченко кількома стрибками свого бойового вороного, вискочив наперед, повернувся в сідлі й скомандував «Чорні…Шаблі геть!...Списи до бою…в атаку…за мною!» – й понісся кар’єром, вихопивши шаблю. А «чорні» на скаку розгортаючись до бою на смерть, як і на прапорі їхньому написано, рвонули так, що цокотом копит та лоскотом збитих грудок землі й ворожу стрілянину заглушили. Зараз же з розгону врубались Запорожці, випередивши свого командира полку, й почали «розносити» на шаблях ворога…» (зі спогадів підполковника Армії УНР Івана Цапка).

25 липня 1920 року, під час польсько-українсько-радянської війни відбувся бій під Сидоровим (Гусятинський район Тернопільської області) між Окремою кінною дивізією Армії УНР і більшовицькими частинами.

На початку липня 1920 року під тиском Червоної армії польські війська відступили. Однак українська армія продовжувала тримати свій фронт. 14 липня Дієва армія УНР закріпилася на західному березі річки Збруч, де впродовж майже двох тижнів успішно відбивала спроби червоних форсувати річку. Найбільш важкі бої точилися в районі села Сидорів на Гусятинщині, де 25 липня ворог прорвав фронт і, розвиваючи успіх, відправив по тилах українців свою кінну бригаду чисельністю до 1100 шабель. Їй назустріч вирушила українська кіннота - Окрема кінна дивізія на чолі з полковником Іваном Омеляновичем-Павленком (молодший брат генерала Михайла Омеляновича-Павленка, легендарного командарма Першого Зимового походу).

Окрема кінна дивізія на той час складалася з кінного полку Чорних Запорожців, Першого кінного Лубенського полку, Третього кінного Чигиринського полку, Окремого куреня “Сірків” та Кінно-гірського гарматного дивізіону.

В результаті вміло організованої операції Окрема кінна дивізія вщент розгромила бригаду червоної кінноти та два полки піхоти 123-ї пішої бригади. Було захоплено 34 кулемети, 3 польові гармати, коні й усе військове майно червоних та 11 санітарних возів з медикаментами. У цьому бою Окрема кінна дивізія втратила 2 козаків убитими, поранено 33 козаків і 3 старшини. З обох боків у кінному бою брало участь до 2500 шабель. Перемога під Сидоровим дозволила затримати наступ більшовицьких військ у Західну Україну.

Пам’ятаймо про звитягу українського війська і плекаймо пам’ять про загиблих борців за волю й незалежність України!

У серпні 2017 р. 72-ій окремій механізованій бригаді Збройних Сил України присвоєно почесне найменування «імені Чорних запорожців». Окремий кінній полк Чорних Запорожців уславився багатьма переможними боями проти білих та червоних окупантів, у тому числі і у бою під Сидоровим. 72-а ОМБр імені Чорних Запорожців є продовжувачем традицій цієї уславленої частини.

Фото: Частини Окремої кінної дивізії Армії УНР, 1920.