- І вона мені тоді так сумно каже: 'Всьо-такі ми с вамі уже ні | І Мразь каже

- І вона мені тоді так сумно каже: "Всьо-такі ми с вамі уже нікагда нє памірімся".
- А ти шо?
- Я їй тоді кажу: "Вибачте, я вам слова крім добридень не сказав. І ви ніби мовчали, поки їдемо. Ми сваримось?"
- І?
- А вона така так пафосно: "Нє ми с вамі канкрєтна, а васток і запад Украіни. Тут ва Львовє люді другіє. Я чувствую, как ми атлічаімся".
- Ого, лірично.
- Ага.
- І ти їй пояснив?
- Ну, як сказати. Кажу: "Альо, тьотя, я з Алчевську. Якщо треба тіпа по-блатному чи па-рускі, то я так можу. Але не хочу. Це не люди відрізняються, а ви телика російського передивилися"
- Одну зірку поставила?
- Аякже. Виходить, що посварились.