Моя Війна

2022-07-23 19:00:03 Оксана Савченко

Ми - зірване листя. Дійсно. Загублені та відірвані від свого власного життя.

Та десь під лопаткою є ще це відчуття. Нове відчуття. Воно без назви, без розуміння.

Кожен раз, коли я бачу у новинах трупи та військову форму і ніби наче...звикла?

Кожен раз, як згадую, що мала звичку зранку пити каву із гарної філіжанки кольору малахіту. Замовляючи її (на якесь свято) - я раділа, як дитя. А тепер дивлюсь на неї та не розумію. Вона така сама. Ось золотиста ручка. І цей смак. Але мій мозок ніби поклав цю звичку у короб "на інвентаризацію". І готовий викинути та забути у будь-яку мить, якщо вона буде "не в тему". Якщо буде заважати дивитись новини з трупами.

Дивне відчуття.

Воно шумно виливає на мене думки, що як було - вже не буде. Мене самої у певному сенсі вже нема. Є якийсь каркас, певний досвід та історія життя. Особистість. Думки по інерції.
Але ця вся купа "мене" побачила життя, коли…

Продовження історії за посиланням
https://mywar.mkip.gov.ua/user/OksanaSavchenko
#МояВійна Відкрити / Коментувати

2022-07-23 12:00:08 Михайло

Утром я встал как обычно на работу, глянул в телефон и в мессенжерах начали говорить о начале войны.

Наша квартира находится возле выезда из Мариуполя в сторону Запорожья и поэтому ничего не слышно было у нас.

Вышел из дома и ждал необычно долго машину, которая должна была меня и других сотрудников отвести на работу.

Когда я ехал на работу, то видел очень много машин на заправках и подумал опять как в 2014 году ажиотаж, потом наберу топливо. Мы живем в городе, где для нас к сожалению уже привычны взрывы и периодический ажиотаж людей. Как я ошибался.

Но работы не было, все были в каком-то непонятном состоянии, слышны были выстрелы из орудий. Мы ничего понять не можем, все молчат. Где-то к обеду мне позвонил мой брат и несколько раз предлагал уехать с его семьей из города, но я пообщавшись с женой отказался, думали все обойдется. И как же я ошибался во второй раз.

Вечером я вернулся с работы и мы сидели…

Продовження історії за посиланням
https://mywar.mkip.gov.ua/user/mioksa
#МояВійна Відкрити / Коментувати

2022-07-03 19:00:02 Biliawska Dayana

I can write a lot here. the first thing I felt was shock. I had to wake up and go in pairs. to study English and the history of Ukrainian statehood. how my whole life collapsed here.
but I will tell you that I did not feel the war physically. I heard the sound of a rocket flying over me. our territory is peaceful. there is (or was) an airfield only 70 km from my house. which was bombed. I cried, looking at the photos of the dead, I cried because my country and my citizens were being killed. and still kill. today is the 26th day of the war. I do not remember.
my boyfriend's father on the first day, the first hour at the front.
can you imagine him?
I am very supportive of him, but I am also worried. at least he came back alive.
his uncle is wounded. his life is on the line.
I'm not bad. my soul aches for my country.
I, like everyone else, beg NATO to close the skies. otherwise we will…

Продовження історії за посиланням
https://mywar.mkip.gov.ua/user/dayana
#МояВійна Відкрити / Коментувати

2022-07-03 09:00:04 Вадим

15 день Войны. 10 марта 2022.

Организовал, и физически защищаем нашу многоэтажку 250+ квартир и 2-уровненное бомбоубежище. Помогаю модерить общий чат дома, создал и админю мужской-силовой чат, организовываем все процессы жизнедеятельности, обеспечение едой, водой, помощь, резервные запасы для всего дома и автономное электричество, физическую охрану и защиту, функционирование дома и паркинга, коммуникация с силовиками, помощь магазинам и людям, волонтерство/логистика ближайшему мегамаркету городка, В нашем городке (микрорайоне Киеве) 7 дней не было ни хлеба ни дрожжей,,, вспоминался исторический Ленинград.

Очень сильно начал проявляться военно-поствоенный синдром. Как я для себя это обозначил. Особенно у женщин.

Постоянные слёзы и паника, беспрерывные неврозы и срывы. Нападки и агрессия. Как в чате дома, так и в реале за перекусами, в магазинах, в очередях и на заправках. В Сети…

Продовження історії за посиланням
https://mywar.mkip.gov.ua/user/Vadym-Levit
#МояВійна Відкрити / Коментувати

2022-07-01 09:00:04 Салій Любов

Цей день змінив усе... В цей жахливий ранок я проспала момент збору на роботу. На автоматі вмикаючи телефон я побачила повідомлення від нашої зав. відділом про те щоб ми не виходили на роботу. Потім до мене прийшли 1000 і одне повідомлення про напад. Вони напали на нас о 5 ранку, сподіваючись завоювати за 3 дні... Я знаходжусь в Києві. Я нікуди не тікала і не ховалась по підвалах, хоча і ці орки бомбили мій рідний район і розбили тут декілька будинків. Я більше переймаюсь за Маріуполь і інші міста, які наразі бомбить ця наволоч. Зараз 3. 04. 2022. І нехай Бучу, Ірпінь і Гостомель в окупантів вже відбили, але я досі не в змозі зв'язатись зі своєю хрещеною... В останнє ми з нею спілкувались, якщо так можна сказати, 5. 03. 22. Вона повідомила що їх обстрілюють і вона не в змозі розмовляти. Потім скільки б я не писала, скільки б не телефонувала... Наразі так і не маю з нею з'язку... Лише одне сподівання що вона жива…

Продовження історії за посиланням
https://mywar.mkip.gov.ua/user/mioksa
МояВійна Відкрити / Коментувати

2022-06-25 19:00:03 Виктория Проведухина

Ночью очень плохо спалось.
В 4:40 кошка нервно мялась на мне , не давала уснуть . Через 15 минут я услышала первый "хлопок" . Ну мы из Харькова не всегда на такое реагируем , но в этот раз аж сердце сжалось .
Я иду в комнату к родителям , мама как раз собирается на работу , спрашиваю у нее " что это было ? Что за хлопки ?"
Мама тоже слышала . Но что это сама тоже не знала .
И тут меня дёрнуло открыть ролету и увидеть взрывы и огонь в дали города .
Воспоминания картинками как страшный сон .
Эта фраза из моих уст прозвучала в нашей семье первой " на нас напали " .
Тут жизнь делиться на до и после.
К 15:00 появляется информация ,что будут бомбить мирные кварталы инфраструктуры .
И тут начинается ... Подвал , бомбоубежище , перебежки . Туда сюда . Целый день.
Холодное бомбоубежище , много людей , все в страхе ... И никто , никто тогда ещё не знал , как наш мирный город Харьков…

Продовження історії за посиланням
https://mywar.mkip.gov.ua/user/viktoriya_proveduxina
#МояВійна Відкрити / Коментувати

2022-06-25 12:00:05 Єлизавета

О 6-й ранку мене розбудила подруга, увірвавшись до мене в кімнату зі словами "вставай, Бориспіль обстріляли", я розплющила очі і сказала "Якщо це жарт, то він не смішний", а потім зайшла в новини і зрозуміла, подруга не жартує.

Я все ще думала, що це якийсь прикол, але починала збирати речі.
Боже, що я з собою взяла
Поки ми чекали на розвантаження доріг, нашій увазі було представлено 12 вертольотів, що пролітали буквально над будинком.

Коли ми нарешті виїхали, "чудесний" винищувач застав нас у пробці, звук був настільки сильним і раптовим, що я спочатку не зрозуміла, а потім кааак зрозуміла.

Трасою довелося побачитися з колоною танків.
Далі ми вже їхали полями, і шокуючих подій не відбувалося. Замість звичайних 2 годин їзди, ми поїхали 6.
У чаті дому почали писати, що гелікоптери повернулися і вирішили не церемонитися, оголосили повітряну тривогу…

Продовження історії за посиланням
https://mywar.mkip.gov.ua/user/Elizaveta2100
#МояВійна Відкрити / Коментувати

2022-06-24 19:00:01 Павло Токарчук

Другий день знову прокинувся о 7 ранку від гулу сирен. Було мальовниче зарево від сходу сонця. Боже творіння, яке несе новий день і життя. Але так складося, що багато міст в Україні, зокрема Київ сьогодні побачили зарево, яке несе смерть. А хтось взагалі не прокинувся.

Завдяки російським фашистам.

Вчора весь день на телефоні і з людьми. Сон теж був поганий. Відчуваю фізичну та емоційну втому. Дружина теж. Не можу вмістити в голові, чому мій півтора-річний син має проводити дитинство в підвалі-бомбосховищі.
Але це взагалі не має значення у порівнянні з тим, що відчувають мирні жителі, по домах яких валить путінська артилерія. І що переживають хлопці в окопах, завдяки яким у Львові ще не стріляють, і в кожному обласному центрі ще досі майорять українські прапори.

Наша церква активно залучена в служіння людям. Допомагаємо чим можемо, в першу чергу власними домами. Таких церков багато.

Продовження історії за посиланням
https://mywar.mkip.gov.ua/user/pavlo_tokarcuk
#МояВійна Відкрити / Коментувати

2022-06-24 09:00:04 Салій Любов

Цей день змінив усе... В цей жахливий ранок я проспала момент збору на роботу. На автоматі вмикаючи телефон я побачила повідомлення від нашої зав. відділом про те щоб ми не виходили на роботу. Потім до мене прийшли 1000 і одне повідомлення про напад. Вони напали на нас о 5 ранку, сподіваючись завоювати за 3 дні... Я знаходжусь в Києві. Я нікуди не тікала і не ховалась по підвалах, хоча і ці орки бомбили мій рідний район і розбили тут декілька будинків. Я більше переймаюсь за Маріуполь і інші міста, які наразі бомбить ця наволоч. Зараз 3. 04. 2022. І нехай Бучу, Ірпінь і Гостомель в окупантів вже відбили, але я досі не в змозі зв'язатись зі своєю хрещеною... В останнє ми з нею спілкувались, якщо так можна сказати, 5. 03. 22. Вона повідомила що їх обстрілюють і вона не в змозі розмовляти. Потім скільки б я не писала, скільки б не телефонувала... Наразі так і не маю з нею з'язку...

Продовження історії за посиланням
https://mywar.mkip.gov.ua/user/aiumi_tora
#МояВійна Відкрити / Коментувати

2022-06-23 19:00:03 Aelina

Я до кінця не вірила у війну. Але задля власного заспокоєння продумувала план на випадок, якщо це все ж таки станеться.

Цей план я якраз продумувала в ніч з 23 на 24 лютого. І сподівалася, що він мені не знадобиться

4:58 ранку. Вибух. Перша думка, що це просто хтось кинув гучну петарду, або взагалі вирішив пустити салют…
Заходжу в інтернет, інформації ще ніякої. У чаті одногрупники пишуть, що прокинулись від вибухів.

О 5:10 ранку ми прочитали новину: «Росія починає повномасштабну війну проти України»…

Я розбудила свого хлопця, подзвонила батькам і як більшість киян ми вирішили їхати у село до бабусі з дідусем: і їм буде спокійніше з нами, і ми сподівалися, що там буде тихо.

Чим ми думали, коли їхали в село під Гостомелем? Вірили, що вдаряють тільки по воєнним об‘єктам

Там нас зібралося багато: 9 людей і 14 котів…

Продовження історії за посиланням
https://mywar.mkip.gov.ua/user/malina_milks
#МояВійна Відкрити / Коментувати