​​БУДЕ час від часу львовокиївських настроїв. Петро Яценко, п | Парафіяльний вісник

​​БУДЕ час від часу львовокиївських настроїв.

Петро Яценко, перший лауреат премії міста літератури ЮНЕСКО з романом "Нечуй.Немов.Небач" більше читабельний поза Львовом. А може тому, що стимпанк до парафії ще не дійшов.

"Живучи дев'ять років у Києві та київському передмісті, я майже щомісяця відвідував Львів. Інколи затримувався на тижні, навіть на місяці. Всі ці роки в мене виходило жити на два міста, які наче перетворилися на одне, сполучене тонкою цівкою залізничної колії чи то Житомирської траси: Львовокиїв або Києвольвів. А тепер через карантин я вперше був у Львові лише двічі за цілий рік. Загалом десять днів (так, я їх рахую). І мені тепер дуже бракує цього міста. Я дивлюся на ваші інста-пости з таких поширених туристичних ракурсів, гляжу відеоблог Юліана Чаплинського про дослідження кам'яниці на Вірменській, перевіряю, які нові знімки з вулиць виклали львівські урбаністи, досліджую разом із дигерами підземне річище Полтви, їжджу разом з машиною Гугла вуличками Підзамча і ностальгую як старий чорт."