2021-06-11 00:57:52
Пролетарський націоналізм Італії та Німеччини першої половини ХХ століття — джерело революційного націоналізму післявоєнних "ультраправих" Продовжуємо знайомство з ідеологічними засадами груп, які провадили збройну боротьбу в другій половині минулого століття та досі надихають нонконформістську молодь.
Пролетарська нація — це термін, який ввели італійські націоналістичні інтелектуали початку ХХ століття (насамперед
Енріко Коррадіні). Згодом це поняття використовував
Беніто Муссоліні, щоб виокремити Італію та інші бідніші країни, які були підпорядковані
імперіалістичним державам
Заходу. Останніх дуче окреслив як
"плутократичні нації" (nazioni plutocrathe).
Коррадіні вважав, що виробники-пролетарі повинні бути на передньому краї нової пролетарської нації. Муссоліні стверджував, що військове протистояння, яка розгорталося в Європі, може мати революційні наслідки, призвести до поліпшення становища Італії порівняно з головними імперіалістичними державами, наприклад,
Британією.
Німецький
націонал-соціалізм відкинув
марксистську концепцію інтернаціональної
класової боротьби, але визнав «класову боротьбу між народами». Нацисти прагнули усунути внутрішню класову боротьбу в країні, визначаючи Німеччину як пролетарську націю, яка бореться проти плутократичних націй.
Дві концепції, пропаговані Коррадіні, надихнули італійський
фашизм: теорія про «війну як революцію» та пролетарський націоналізм. Хоча Коррадіні виступав проти
революційного соціалізму в Італії через його антипатріотизм, антимілітаризм, інтернаціоналізм та захист класових конфліктів, він та інші націоналісти захоплювались його революційним та завойовницьким духом. На одному із засідань
Італійської націоналістичної асоціації в грудні 1910 році було заявлено про підтримку пролетарського націоналізму: «Ми — пролетарський народ відносно щодо всього світу. Націоналізм — це наш соціалізм. Цей усталений націоналізм повинен базуватися на правді, що Італія морально та матеріально є пролетарською нацією».
Подібна концепція була використана в Німеччині під час Першої світової
Йоганом Пленґе, який виступав за
"національний соціалізм" і описував тодішнє протистояння як війну між "пролетарською Німеччиною" та "капіталістичною Британією".
Концепція пролетарської нації активно використовувалася Муссоліні завжди. Цей термін вказував не лише на різницю між фашизмом та капіталізмом, але й між комунізмом та фашизмом також.
У середині 20-тих років
брати Штрассери та їхні сподвижники, в тому числі
Йозеф Ґеббельс, відповіли соціалістам зверненням до пролетарського націоналізму. Вони стверджували, що має бути заклик не до пролетарського класу, а до пролетарських націй. Фракція Ґреґора Штрассера в нацистській партії розглядала світ поділеним на пригноблені народи та нації-пригноблювачі. Після відходу од NSDAP Отто Штрассер визначав Німеччину як «першу пролетарську націю у світі» і заявляв, що Німеччині потрібно буде об'єднатися з «іншими пролетарськими націями».
Пролетарський націоналізм залишався складовою нацизму і після Штрассерів. Наприклад, голова німецького фронту праці
Роберт Лей описував Німеччину як пролетарську націю в 1940 році.
Зображення: емблема Національного блоку — італійського блоку правих та фашистів, створення якого запропонував Джованні Джолітті, з нагоди виборів 1921 року. Ця тема не стосується допису, але символ цікавий та може слугувати ілюстрацією.
35 views , 21:57
Р
