Учасники ринку небанківських фінансових послуг уже оговтал | НБУ | Знати. Розуміти
Учасники ринку небанківських фінансових послуг уже оговталися від шоку війни і продовжують працювати.
Сьогодні поговоримо про факторингові компанії – як вони працювали до війни та як може змінитися ринок після її завершення.
До війни ринок факторингу був одним із найбільших сегментів небанківського фінансового ринку. Упродовж останніх років він динамічно зростав.
Факторингові компанії надавали переважно послуги з управління простроченою заборгованістю. Зміст цієї послуги полягає у відступленні банками, фінансовими компаніями прав вимоги за непрацюючими кредитами.
Крім того, в Україні починав розвиватися класичний торговельний факторинг – надання факторинговою компанією (або фактором) фінансування клієнту під відступлення їй свого права грошової вимоги до боржників, що виникає з договорів поставки або надання послуг.
Завдяки торговельному факторингу постачальники товарів, які зазвичай здійснюють діяльність на умовах відстроченого платежу, можуть отримувати доступ до обігових коштів до настання дати розрахунку. Натомість їх контрагенти отримують кращі умови розрахунків.
Військові дії суттєво вплинули на роботу факторингових компаній.
Оскільки у зв’язку з війною доступ до реєстрів, зокрема Автоматизованої системи виконавчих проваджень, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрацію їх обтяжень, Державного реєстру обтяжень рухомого майна тощо є обмеженим, факторингові компанії не можуть надавати довоєнний обсяг послуг.
“Просіданняˮ обсягу послуг, неможливість здійснювати професійну діяльність у регіонах активних бойових дій, а також на територіях тимчасово не підконтрольних українській владі, скорочення кількості замовників – представників реального бізнесу, змушених згортати свою діяльність через війну, спричинили погіршення якості активів та непередбачуване збільшення ризиків діяльності факторингових компаній.
Національний банк спрямовує свої зусилля на розвиток торговельного факторингу в Україні.
Цей вид факторингу є важливим для відновлення економіки. Завдяки цьому фінансовому інструменту покращується доступ компаній реального сектору до обігових коштів, а отже бізнес працює і розвивається.
Для цього Національний банк працює в кількох напрямах:
відокремлення на законодавчому рівні класичного факторингу від колекторської діяльності та приведення його у відповідність до міжнародних стандартів;
спрощення підходів до ліцензування;
запровадження нагляду на основі ризик-орієнтовного підходу;
дотримання вимог щодо мінімального розміру власного капіталу, розширення джерел фінансування факторингових компаній та можливість надавати додаткові нефінансові послуги.
