Ти чого? Не розказуй кАзок. На всі випадки життя, у мене багат | (не) Типовий Поет

Ти чого?
Не розказуй кАзок.
На всі випадки життя,
у мене багато масок.
Хіба що, разОк,
я буду щирим.
Ну, а далі просто
піду собі з миром.
Тут потрібно
побути серйозним.
Хтось запитає:
"Агов, а що з ним
Може щось сталось?
Допомогти?
Давно не збирались,
Може варто піти?"
Ні, ні Братику,
у мене все супер.
-"Ввечері ж підемо?
навалимось на шутер."
-"А може, по пиві?"
-"а можна на матч"
Я поспішаю, у мене...
музика, плач.
В мені лютий кач?
чи що в мені?
Ти мене пробач.
Справа не в тобі.
Я хочу знати,
реально, по правді.
А може не варто,
Та хто я насправді?

Серед людей, у цьому бою,
приховую я душу свою.
Життя, на жаль, не казка.
Може, тому ми і ходимо в масках.

Я змінюю образ.
Раз за разом.
Маска за маскою.
Обман за обманом.
Трішки романтики,
Мила, як ти?
У мене все добре,
тільки по факту.
Я маю бігти,
іще десь будем.
Маску змінив,
бо виходжу у люди.
Тут трішки сміху,
бо тут пасуватиме
і тоді увагу
ніхто не звертатиме.
Тут вже ми,
не обійдемось без сліз.
Маску змінив,
очі дивляться вниз..
Всюди, по трішки,
я дуже різний.
Та це тимчасово,
Бо я не залізний.
А може і ні.
А може - назавжди.
Може, все життя,
У масках, без правди.
Піду собі я у ліси,
і спитаю в природи:
Хто я? Прошу, скажи!
Бо більше не буде нагоди...

Серед людей, у цьому бою,
приховую я душу свою.
Життя, на жаль, не казка.
Може, тому ми і ходимо в масках.