Палюче сонце... Спрага... Курява, що підінялась з дороги після | Частинка неба ♡

Палюче сонце... Спрага... Курява, що підінялась з дороги після натовпу людей, що гучно ішли вулицею... Хотілось знати що за "дійство" рухається широкими дорогами Єрусалиму... Прискорила кроки...


"Ро-зі-пни! Ро- зі- пнии!"- ехом відбивались від гори крики, наповнені дикою злістю та ненавистю... Я протиснулась вперед... Хтось лежав на хресті... Воїни, що безжально розп'яли вже понад десятки розбійників, приставили ржавий цвях до рук... Замах руки. Я приготовилась закрити вуха,щоб не чути душероздираючого крику. Удар! ... І лише тихий стогін "Винуватого"... Покапали сльози... Я завжди була чутлива до болю інших, але цей момент перевершив усі. Серце стиснуло від болю...

Знову удар, знову тихий стогін... Як можна так терпіти?

І тут підвели хрест...! Картинки одна за одною миготіли в голові, у дивному пориві намагаючись згадати Хто Він! І враз перед моїми очима я побачила не Голгофський хрест і Розп'ятого на ньому, а Єрусалимські міста та Цілителя, за яким ішли люди, бажаючи хоч торкнутись Його одежі!

За що, Іісус?! Що вони зробили з Тобою? Чому? - ритмічно стукали у скронях питання...
Крізь сльози я підняла погляд на Нього! Скривлене від болі лице стало мені таким рідним! А Його очі! Невже можливо забути той погляд? В тих очах не було ненависті і злоби, навпаки, любов і доброта! Він так ніжно дивився на мене!

Його губи шевелились! Крізь гул голосів я ледве-ледве розібрала Його слова "Це за тебе.... бо ЛЮБЛЮ!"

Я впала на коліна... І ридала... Пробач, Іісус, я так довго відверталась від Тебе! Пробач! Пробач! Невже я достойна такої любові, що Ти пішов за мене на хрест?

"Бо люблю....!" - ехом відізвалися слова... "Бо люблю"........