Коротше, в дитинстві в мене був тривалий період, коли я читала | nerdgasm

Коротше, в дитинстві в мене був тривалий період, коли я читала паршиві детективчики у джинсових обкладинках. Я навіть дізналася, що це серія «Тайное братство Кленового листа» у видавництві «Махаон», авторства Антона Іванова та Анни Устинової. Спершу я перечитала всі зелені, потім дізналася, що є сині (вони були гіршими) – загалом, це тривало десь декілька місяців. Достатньо, щоби в дорослих виникла тривожність щодо літературного смаку їхнього чада.

Згодом минулося. Я давала шанс різним жанрам, читала багатотомники класики, полюбила укрліт і навіть сучасну поезію. У фентезі, до речі, мене затягнуло вже аж після повноліття (на жаль). У мене досі дивний смак у книжках, але тут народу наче подобається.

Для Суспільного розібралася, що ж там із дитячим читанням. Чому фанат_ки зірвали презентацію «Щоденнику Лоли», чому ми так переживали «Сутінки», й навіщо взагалі читати немовлятам? Ніяких успішних успіхів і мотивації – тільки можливість прокачати ваш мозок і заразом мізки всіх немовлят навколо.

Читати тут.