Сьогодні я розбила свою улюблену чашку і впевнено вирішила, що | nesvidomo

Сьогодні я розбила свою улюблену чашку і впевнено вирішила, що ніколи в житті не піду на пробіжку.

Мені вистачало кардіо на сходах багатоповерхівок. Я занадто молода, щоб проводити так вечори, але я вчергове дивилася у вікно в компанії чаю та Бейліса. Кожного вільного дня я декілька хвилин просто виглядала у вікно і спостерігала, що відбувається навколо школи, що під моїм будинком. Зранку я в цих стінах розповідаю дітям, що таке хлорофіл, а ввечері милуюсь сценами, що розгортаються на стадіоні поруч з ними. Адже який сенс дивитися телевізор, якщо можна дивитися як інші люди не марнують свій час, а працюють над собою. Найкраща демотивація.

О 20:32 на стадіоні зі звичних були «містер-надто-тугі-шорти», «Pele 10» та «спринтер». Одного хлопця я раніше не бачила. Світле волосся, ще світліший костюм, бліда шкіра – виглядає як смерть в чоловічній подобі. Хто надягає білий костюм на пробіжку восени?

На одній з доріжок з’явилася Ліля, моя улюблениця, хоч я майже впевнена, що її звуть не так. Вона завжди тренується в рожевому спортивному костюмі і бігає швидше за всіх. Я спостерігаю за цим стадіоном вже більш ніж рік і вона – єдина, хто тренується тут дійсно регулярно. Навіть взимку, коли доріжки чистили від снігу. Одного разу я навіть думала, що закохалася в неї, бо так вже сильно мене тягнуло до вікна щовечора поглянути на її тренування. Відверто кажучи – я їй скоріше заздрю.
Ліля почала розминатися перед тренуванням. Методом вкрай уважного спостереження я дізналася, що зазвичай вона бігає десь близько 30 кіл, чергуючи біг підтюпцем зі спринтерськими короткими забігами.

Мій чай якраз трохи охолонув, коли Ліля почала своє тренування, тож я вирішила ще трохи постояти біля вікна, поспостерігати. Десь на четвертому чи п’ятому колі настав час для тренування на швидкість, тож дівчина побігла з максимальним для неї темпом.

Вона навіть в такі моменти виглядала надто граційно і легко. Колись я почну слідкувати за її результатами, бо здається, ніби вона б’є свої рекорди ледь не кожного тижня. Я слідкувала за рухом її ніг настільки пильно, наскільки мені дозволяла відстань: кросівками вона легко відштовхувалась від асфальту, хоч насправді в кожному дотику до підлоги містилась величезна сила. Це був якийсь особливий вид медитації для мене – коли я достатньо концентрувалася на пробіжці Лілі, я починала бачити, як асфальт ніби прогинався під її ногами. Моїй ідилії з ногами Лілі заважав новенький юнак в білому костюмі, який, на моє здивування зміг її легко обігнати. Дівчина різко повернула голову в напрямку його руху. Я майже впевнена, що Лілі не сподобалося зухвальство хлопця, але навряд чи це її турбуватиме.

Дівчинко, вимкни в навушниках пісню «Rasputin» і кайфуй далі. Шкода, але Ліля мої думок не чула і почала бігти швидше, аби перегнати юнака в білому. Вона вже не виглядала такою граційно, адже дух перегонів вбиває внутрішню мотивацію і спонукає до перемоги будь-якою ціною. Дарма. За що ти змагаєшся, Лілю? Пам’ятаєш, як коли ми всі були дітьми, в нас з’являлися думки «Я маю добігти до того стовпа швидше машини, або я помру». Щойно ти нагадувала мені музу в тісному рожевому костюмі, а зараз ти - інфантильна істота з нав’язливою думкою в голові. Лілю, якщо ти бігтимеш повільніше того хлопця, то повір, ти не помреш.

Вона бігла з усіх ніг і одного разу ледь не спіткнулася. Юнак це помічав, але навіть не збирався дати слабину. Хоча, скоріше, це адреналін в його крові не дозволяв йому програти, адже дух перегонів змусив хлопця піддатися не Лілі, а жазі перемоги. В цей час Ліля нагадувала напівздуту кульку, яка тиняється під струменями повітря без жодної мети та сенсу. Вона зробила останній ривок, почала бігти надто великими кроками і за декілька метрів до юнака – впала. Одночасно з її виснаженим тілом впала з моїх рук найулюбленіша чашка.

Я не знала, на що мені дивитися: на чашку, яка летить з сьомого поверху чи на тіло Лілі, яка впала головою на камінь і чиє світле волосся вкривається кров’ю.

Пробач, дівчинко, я тобі набрехала. Ти все ж маєш бігти швидше за того хлопця, інакше я розіб’ю чашку. А ти - свою голову.