література починається зі спійманої за хвостик думки, яка хова | nesvidomo

література починається зі спійманої за хвостик думки, яка ховалась під фін.звітом в твоїй голові
їх треба чіпати дуже обережно, тобто так, аби потім думки лишались живі
ніколи не варто ловити зовсім маленьких, їм треба час підрости і зміцніти
не можна їх хапати за крильця, бо як вони будуть літати, шукаючи символи й сині квіти?

але мене чомусь навчили неправильно, хоча може я просто погано слухала і пропускала лекції
я не бачу жодних прекрасних хвостиків в своїй голові і не можу спіймати їх у думок в цій закономірно огидній версії

я ловлю думки за язики, відрізаю їх великими ножицями і збираю в маленькі букетики
мабуть я так намагаюсь змусити їх замовчати, сидіти тихо й віддано зберігати мої секрети
коли мені було сім років я допомагала робити бабусі холодець з язиків, кісток та жирних свинячих ніг
я сказала, що язик огидний, бабуся дала мені на потилицю, мовляв так думати про їжу - дуже великий гріх

зараз мені трохи більше семи і доводиться відрізати язики своїм найкращим і теплим думкам, бо я до крайнощів жорстокий творець
я заливаю їх бульйоном, як вчила бабуся і в мене знову виходить те саме: свинячий, слизько-римований холодець