Мартін Ліхтмесц: Антирасизм – це антибілий расизм Приблизно за | Ніцше, думи, два клевця

Мартін Ліхтмесц: Антирасизм – це антибілий расизм
Приблизно за десять років наукова дисципліна, що називається «Критичне дослідження білості» (Kritische Weißseinsforschung) міцно закріпилася у Німеччині і це відбилося у великій кількості відповідної літератури. Ідеологічно вона пов’язана з сумновідомими «гендерними дослідженнями» та іншою подібною культурмарксистською схоластикою. Вона заснована на концепті «Білості» чи «БілизнИ», що є перекладом з первісного поняття «Whiteness».
Якщо вірити Вікіпедії, вона описує «міждисциплінарну область досліджень, що займається «культурними, історичними і соціологічними аспектами людей», які «ідентифікують себе як білі». «Доcлідження білості» спирається на дуже простий концепт: «раса», не зважаючи на очевидні докази протилежного – є «соціальним конструктом», таким собі культурним винаходом, що не має жодної біологічної основи, але вигаданим для того, аби узаконити гноблення людей, оголошених «іншими». Точніше кажучи – раса це конструкт, винайдений білими європейцями для поневолення, пригноблення, пограбування і вбивства кольорових неєвропейців.
У Critical Whiteness Studies біла раса, чи точніше, частина людства, що оголосила себе «білою», виконує роль всесвітньо-історичного злочинця, що як колонізатор, експлуататор, остракіст, створив дискримінаційні суспільства, оперті на «структурномі расизмі» та «привілеях білих».
У кафкіанській системі «дослідження білості» білому – саме лише як білому – практично неможливо не бути расистом , аж до вигадування повсюдного «несвідомого» расизму, який виявляється у найменшому жесті, погляді, емоції чи доборі слів. Біла людина народжується з первородним гріхом, якого вже ніколи не може позбутися. Whiteness використовує дві зброї, аби підточити ідентичність білих – деконструкцію і провину. Вона оголошує існування білих фікцією, фальшивою (класовою) свідомістю, що обертається навколо уявної білої ідентичності, створеної спеціально, аби знецінити та використовувати (експлуатувати) інших людей. Одночасно «білість» - це зручний розпливчатий термін для ідентифікації і критики білих та їх культури, не вдаючись до болісних біологічних категорій. «Дослідження білості» є по-суті формою ведення психологічної війни, «газлайтингом». Послідовникам цієї «теорії» вдається з одного боку – постійного говорити про людей з певним «кольором шкіри», а з іншого – заперечувати, що вони вірять в існування рас. «Дослідження білості» одночасно стверджує, що предмет (раса чи етнічна група) існує, і не існує. Послідовники цієї «теорії», як і будь який малюк, можуть неозброєним оком визначити, хто до якої раси належить. З одного боку вони, за потреби, вдають дальтоніків, з іншого, навпаки стверджують небілу ідентичність.
«Whiteness» - є саме тим, у чому ліві звинувачували новоправий темін «етноплюралізм» - це «расизм без рас», «культурний расизм», «здавалося б науковий термін для приховування расизму», і саме проти білих, чиє існування у цьому «дискурсивному полі» заперечується з допомогою численних схоластичних маніпуляцій. У цій схемі не може існувати «контррасизму», бо расизм передбачає «владні відносини». Білим чіпляють наліпку вічних злочинців і гнобителів, кольоровим – вічних жертв і вічних експлуатованих. Ця «теорія» творить чорну легенду білої історії, у якій рабство, колоніалізм і расова сегрегація грають приблизно ту ж роль, що й Голокост у німецькому культі провини. «Дослідження білості» робить саме те, у чому звинувачує «білих» - укладає догматичний критерій дискримінації, що дозволяє застосовувати подвійні стандарти до різних рас.
Перекладено за: Martin Lichmesz. Rassismus - Ein amerikanischer Alptraum. Reihe kaplaken, Bd. 57, Zweite Auflage, Verlag Antaios, Schnellroda 2019. S.7-10 #метаполітика #ліхтмесц