Ромен Петіжан про Маніфест Інституту Іліади Цей маніфест прагн | Ніцше, думи, два клевця

Ромен Петіжан про Маніфест Інституту Іліади
Цей маніфест прагне зробити нас авангардом. В часи, коли все валиться, коли нас хочуть замінити, змусити забути наше минуле, стати масою споживачів, - ми стверджуємо можливість цивілізаційного оновлення Європи. Для цього Інститут Іліади закликає європейців перепривласнити свою ідентичність. Таким чином зрозуміла «революція» полягає не у знищенні всього до основ, а навпаки – у зворотному русі до витоків, щоб там зачерпнути нові сили, щоб заново ствердити необхідність будувати майбутнє на непорушних цінностях.
Щодо паралелі з мистецьким авангардом, то вона доречна, оскільки Інститут Іліади надає особливого значення не просто ідеям, а ідеї прекрасного як такій. Про це говорили ще давні греки – те, що правильне, те завжди прекрасне. В цьому сенсі ми мусимо повставати проти сучасного світу, бо він виробляє потворність – масована урбанізація, повсюдне бетонування, і мистецтво, що не знає більше ніякого прообразу. (…)
Есеїст Рене Маршан сказав, що цивілізації – це не різні континенти, а різні планети. Відмінності між ними видно з безлічі рис – це стосується і місця жінки у суспільстві, і ставлення до священного, і схильності до досліджень і завоювань, і мистецтва сумніву тощо. Я вважаю, що дуже європейською особливістю завжди було вміння гармонійно поєднувати протилежні принципи – відкритість до світу і захист домашнього вогнища, матеріальні і духовні виміри існування, абстрактне мислення і чутливість. Багато інших цивілізацій розглядали ці протилежні принципи як антагонізми. Ще однією особливістю європейської цивілізації є характерна для народів нашого континенту ієрархія цінностей – насамперед духовні і військові цінності, і лише за ними – цінності економічні. Інші цивілізації ставили економічні цінності значно вище. (…)
Дехто хотів би проголосити кінець історії і цілком зняти питання про долю народів. Та Домінік Веннер вірив у непередбачуване в історії і показав, що це одна з її рушійних сил. Він також вірив у рішучість сильних людей. Ми підписуємося під цим. Минуле є для нас ресурсом, джерелом натхнення, але в жодному разі не чимось неспроможним. (…) Ми повинні зберігати абсолютну вірність своїй ідентичності, та це не означає стояння на місці. Застигла ідентичність стає карикатурою на себе саму, вона зводиться лише до мимрення гасел без того, щоб їх розуміти, та повторенні обрядів, сенс яких втрачений. Навпаки, ми хочемо знову відновити дух, що вів наших предків, який породив наші традиції і наші великі епоси. Можна день і ніч говорити про мужність, але це не матиме сенсу без втілення у повсякденній етиці, у матеріальних фактах. Те саме стосується усіх принципів. Це та вольова, усвідомлена дія, яка створює можливості для ривка. (…)
Головне завдання Інституту Іліади, крім тих основоположних принципів, на яких він заснований полягає у тому, щоб якнайтісніше об’єднати велику кількість людей, що проходять через наші ряди, аби забезпечити цілковиту відданість. Ми створили новий інструмент, що допоможе нам у цьому – інкубатор проектів Le Nid, який спрямований на підтримку підприємств на етапі виникнення, культурних об’єднань на початку організації тощо – ініціатив, що дозволять втілити наші ідеї у життя так багато. Нарешті, ми хочемо створити центр «Досліджень і пошуків» (« Études et recherches »), що дозволить провести поглиблену роботу над ідеями і словами, які визначатимуть дебати завтрашнього дня.