Все, що можна зрозуміти не так, буде зрозуміло не так. Це аксі | Ночной Сталкер

Все, що можна зрозуміти не так, буде зрозуміло не так.
Це аксіома.

Суть попереднього посту зрозуміли не всі і звично почали переключати увагу на гроші, бізнес, податки, розрахуноки, компенсації.

Хоча я ніби ясно написав, що гроші - то вторинне. Головне - демотивуючий аспект.
1.Держава "змінила капці у польоті", що робити у пристойному суспільстві - моветон, за це б'ють канделябром.
І де гарантія, що вона, під впливом такого успіху, не змінить їх знов?
Ну, наприклад, змінили ще пару законів - і відмінили будь-які соціальні гарантії для військових. Нє, ну а що? Грошики економимо, нам за ці гроші ще дороги ремонтувати.
2.Я так розумію, що для того, щоб суспільство і держструктури постійно були у нормальному тонусі по відношенню до військових, ворогові треба бути десь поблизу Києва.
От тоді все ок, всі люблять військових, в пажарниє беруть і в міліцію, моляться на них, ладні на коліна падати і будь-які гроші платити. Але як тільки війна стає далекою, все моментально змінюється. Вже і "навантаження на бізнес", і "економіку треба піднімати", і військові вже неначасі, і вилазить низькоякісна Третяткова зі словами:
- Ну чьто, зайчікі! Скучалі по дебільним законам?

Нє, ну ок.
Але особисто я звик до партитетних стосунків з державою. Тобто, я-їй, вона - мені. Якщо ж один з пунктів виконується погано, то хтось щось робить не так.

А взагалі держава по відношенню до військових мені нагадує мужика з анекдоту.
Авіакатастрофа, мужик падає з неба і молиться:
- Господи, врятуй мене, ну врятуй мене, будь ласка, я не буду більше пити, курити, жінці зраджувати, буду в церкву ходити і всі статки монастирю віддам!
Падає у якусь річку.
Виходить на берег, отряхується, і каже:
- Бля, поки летиш, така хуйня в голову лізе!