Мені тут дехто закинув у приватні, що я не люблю/боюся/травлю | Ночной Сталкер

Мені тут дехто закинув у приватні, що я не люблю/боюся/травлю феміністок.
Ну це брехня, і поясню, чому саме.

По-перше, не феміністок, а відверто хворих на всю свою безкозирку радфємок. З фемінстками я якраз чудово знаходжу спільну мову, бо абсолютно поділяю їхні погляди на тему рівних можливостей для всіх, незалежно від статі (новомодне слово "гендер" не сприймаю, сорі). Хтось, мабуть, вже давно забув, що саме в цьому полягає суть фемінізмку, а не у якійсь там "боротьбі проти об'єктивації".

Ну а по-друге...
От є такі люди, як вегани. Вони не їдять м'ясо та взагалі - продукти тваринного походження. Це їхній вибір, я поважаю їхнє право їсти чи не їсти все, що їм завгодно у межах законів України (людей все ж їсти не бажано).
Вони зробили такий вибір, мені байдуже на причини, це їхнє життя і я туди не лізу, а вони не лізуть у моє і не повчають мене, що мені треба їсти, а що не треба.
Ні, я чув байки про радикальних веганів, але у житті я таких не бачив.

Так от поки радфємки живуть сам на сам зі своїми тарганами і не чіпають інших людей - мені на них глибоко байдуже.
Але коли вони під егідою захисту прав жінок намагаються тих самих жінок позбавити певних конституційних прав - нє, сорян, тоді ми не подружимося, бо у країні, де людей позбавляли прав та волі під слоганом про "всєобщєє благо", я вже жив, більше не хочу.

В принципі, радикальний фемінізм, це течія, з якою мають працювати психотерапевти.
Переважна більшість цих жінок - це глибоко травмовані люди, яким можна поспівчувати. В когось з них був травматичний досвід у родині, хтось став жертвою злочину, і так далі...
Але чомусь варіант опрацювання своєї травми не розглядається, варіант"зненавидіти всіх чоловіків і воювати проти них " здається легшим.