Після прочитання
Літо догниває в гіллі
Плоттю переспілих грушо́к,
Знаєш, я нарешті дотлів,
Хоч до цього й довго ішов.
Знаєш, я сьогодні погас,
Хоч і - бачить Бог - не хотів,
Літо налипає на нас
Шерстю безхазяйних котів.
Спеки розманіжена ртуть
Гусне над тремтінням заплав,
Після розставання забудь
Те, що я колись існував.
Після перемир’я в боях
Викинь всі набої мої -
Надто чиста пам'ять твоя,
Щоб бруднити мною її.
Те що ти давала мені,
Що я повернути не міг,
Вибілиться піною днів,
Ляже як пилюка до ніг -
Тонко, наче лезо ножа,
Сіро, наче знімки старі,
Бо без цього пилу, на жаль,
Не здолати жодних доріг.
Сонце тихо коптить двори,
Промені - масні та рідкі,
Серпень ще поволі горить
І лишає нам між рядків
Кисле просідання смоли
В течіях між шин та узбіч...
Після прочитання спали
Все, що я лишив по собі.
(2016)
