так чи інакше,
а всі дороги ведуть в осінь.
серпень — це значить що час травам лягти в стоси,
час висихати, аби в них не знайшли голку,
літо — багате, але по смерті з багатств — толку?
спогади ляжуть у пам'ять, ніби тіла в землю,
декотрі кажуть,
із них могли би зрости зерна,
кажуть, їх множити треба, а ще глядіти —
й паростки зможуть пробити навіть могил плити.
так, як і досі,
усі дороги — туди, скопом.
герольди осені — сивий дим і маркий попіл.
вересня щит прикрашають змії, круки, гади,
миють дощі,
аби лицар отримав його спадок.
ллється вода, підмиваючи зілля в рядах борон,
і прокидаються
духи — кожен як кіт, ворон,
ачи лисиця. плететься пряжа, з ниток — холод.
золото ситцем на листя ляже в виток кола.
олово хмар
заливає небо поверх сині.
буде зима, та до того часу усе згине.
відгомін рогу
тривожить села, міста, весі.
кожна дорога веде в осінь
і там рветься.
