Новоріччя Ліхтарі новоріччя тепліші від сонця липня, Сніг - п | Ніколассон

Новоріччя

Ліхтарі новоріччя тепліші від сонця липня,
Сніг - примара, чистіша від правди й така ж уперта,
Несплямована вічність місяця майже сліпить,
Розганяючи хмари, аби нерозумні смертні
Роздивилися зірку, яка ще чекає змоги
Стати чимось корисною справі спасіння світу...
Тут буває так гірко, що з того твоя дорога
Розсипається, ніби від призми проміння світла,
На десятки шляхів. І не знаєш, куди ступити,
Бо зима - роздоріжжя, і зараз вона в зеніті...
Новорічні морози - крихкі, як щасливі миті -
Анітрохи не ріжуть. Вони - щоб могли світити
Яскравіші сузір'я. В цю пору буває тоскно
Розумінням самотності, вічності, суму, часу.
Ніби втомлені звірі, яких не забрала осінь,
Люди бродять, помотані, містом, бо краще впасти
На розтоптаній кризі, ніж скніти в порожніх стінах
І чекати на лютий, який все засипле прахом
Апатичної тризни зими. У такі години
Відкривається суть, і дороги ведуть на захід.
Засипає полотна. Збігають години. В тому,
Як відбиток небес, відчувається близькість Бога,
Там, де хвоя й тепло заплітаються в запах дому,
Що ховає тебе, прихистивши від всього злого.