…Мозок виводить версіі,
як усе можна безболісно перекреслити.
Знаєш, хай що там станеться, хтось — та й засудить.
Люди завжди плюються.
Це не зимова депресія,
це просто роздуми про нескінченність Всесвіту;
не меланхолія п'яного,
а просто висновки щодо скінченності людства.
Лампочки згасли, ставши чорними дірами,
наче зірки у старості.
Викривлення часопростору —
це побічний ефект від всього випитого.
Попри можливі наслідки, все, що вирине тут,
тут і зостанеться.
Сила тяжіння просто надто велика для найменшого виходу.
Всі траєкторії різні, та гравітація стягне усіх докупи...
Хто ми і де ми, до біса уся ця лірика, нахрін усе це сниться?
Знаєш, рано чи пізно, ти перетнеш горизонт подій, Купер,
і віднайдеш у серці мертвої зірки свою книжкову полицю.
