Ще один вірш про війну Як просто ввіряти кожного вечора істин | Ніколассон

Ще один вірш про війну

Як просто ввіряти кожного вечора істину тютюну і вину та
перекладати вину на плечі тих, хто може й не повернутись,
тих хто лежить у високій траві понуро, вдивляючись в теплі сутінки,
тих хто залізом і плоттю здійняв стіну, живу у своїй суті.

Як просто вдавати невинність, дивитися фільми, писати катрени про літо і
поспіхом перегортати в новинній стрічці усі пости про політику,
наївно, інертно вірити: всі ми живемо так, як до цього жили, та,
закривши двері квартири на десять замків, вимикати світло і лити

в себе усе, що зайві емоції палить і дозволяє заснути.
Йти у вогонь чи дрижати в підвалі – всі варіації дій за смути.
Звичайно, це тільки слова – щоб не стало гірше, їх можна перегорнути.
Так що давай, бо це просто ще один вірш.
Ще один вірш про війну.