Nаціократія 2.0: якою у ХХІ ст. має бути політична система Т | Nотатки Крука

Nаціократія 2.0: якою у ХХІ ст. має бути політична система

Термін "Nаціократія", запроваджений Миколою Сціборським у 1935 році, відверто лякає більшість сучасних українських громадян. Так само більшість лякає і відповідальність. Але від переляку відповідальність не легшає, її все одно треба на себе брати. Сьогодні всі громадяни несуть відповідальність національного рівня, адже всі мають можливості впливу на владу через свій голос. І не варто розповідати, що можливості нерівні. Можливості рівними не можуть бути від природи. Хтось розумніший, а хтось дурніший. Хтось досвідченіший, а хтось по-дитячому наївний. Це не добре і не погано. Це об'єктивна реальність. Дурних і недалеких завжди більше, отже вплив розумніших й досвідченіших за демократичних умов в рази потужніший.

Загальне виборче право зумовило дві головні проблеми сучасного політичного режиму:

1) некомпетентне джерело влади (коли всі голосують за все що завгодно, не зважаючи на рівень обізнаності);
2) деперсоналізація відповідальності (коли всі відповідають за все).

Метафорично сучасна демократія нагадує багатодітну родину, де батьки й діти мають рівні голоси. Відповідно весь сімейний бюджет йде на солодощі і розваги, а над способами його поповнення нікому задуматися. В результаті вся родина опиняється в злиднях, несучи колективну відповідальність за свої дії. Така система довго жити не може. Саме тому ми сьогодні спостерігаємо кризу інституту національної державності в західній цивілізації.

Nаціократія може стати алгоритмом порятунку західної цивілізації як такої. Вона не передбачає ніяких етнічних чисток, концтаборів і всього того, чим наділяє її фантазія ультралівих. Її зміст полягає лише в усуненні двох головних недоліків сучасної демократії - зробити джерело влади компетентним, а відповідальність персоналізувати.

Її основні тези – це заслужене громадянство, ранжований обсяг громадянських прав і професійна законодавча влада.

1. ЗАСЛУЖЕНЕ ГРОМАДЯНСТВО (громадянські права мають набуватися у відповідності до певної системи заслуг, а не отримуватися тільки за фактом народження)

2. РАНЖОВАНИЙ ОБСЯГ ГРОМАДЯНСЬКИХ ПРАВ
(межі громадянських прав мають розширюватися чи звужуватися (аж до повного позбавлення громадянства включно) в залежності від взятої відповідальності, набутої компетенції чи вчинених проступків)

3. ПРОФЕСІЙНА ЗАКОНОДАВЧА ВЛАДА
(твоє виборче право діє лише там, де ти компетентний, маєш певний досвід чи взяв певну відповідальність).

Здавалося б просто. Найскладніше - як все це виглядатиме на практиці? Який має бути алгоритм застосування, якою має бути справедлива ієрархія цензів, якою має бути система прийняття рішень.

Моє бачення виглядає приблизно так:

І. СВІДОМЕ (НЕАВТОМАТИЧНЕ) НАБУТТЯ ПРАВА ГОЛОСУ через громадську присягу, коли для отримання політичних прав необхідно засвідчити свою відданість національній державності, знання державної мови і шанування традиційної культури.

ІІ. ЗАСЛУЖЕНЕ ПРАВО НА УЧАСТЬ У ВИБОРАХ ДО ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ. Набувається внаслідок наявність нерухомості та сплати податків в межах виборчого округу. Наявність одного з критеріїв надає можливість голосувати, обох критеріїв - подвоює голос і надає права бути обраним. І тут варто зауважити, що органи місцевого самоврядування – це не державна влада на місцях, вони вирішують лише обмежене коло питань комунального значення.