Поезія від Великого Провокатора Його чомусь постійно намагают | Nотатки Крука

Поезія від Великого Провокатора

Його чомусь постійно намагаються оцінювати як політика. А політиком він перестав бути мабуть ще наприкінці минулого століття. У столітті ж поточному він – митець. І в мистецькій царині в рази успішніший, ніж в політиці.

Нещодавно в міжмережжі з’явився оновлений вірш 30-річної давнини. В часи навчання в аспірантурі віднаходив в архівах першу його публікацію – на передовиці 1 числа легендарної «Замокової гори», 1991. Стара версія від нової відрізняється з перших же слів. Змін в цілому не багато, але вони є. Втім, головне, що вкладені сенси лишилися незмінними. Отже, до уваги поціновувачів:

Час сили стане ще.
Сто з’їдеться шляхетних.
Зійде старшина
Із глибин портретів темних
Переступаючи бронзові рами
Недарма малярі їх малювали.

В музеях трісне скло
Над зброєю старою.
Руків’я радісно торкнеться
До нього звиклої долоні,
Заграє зголодніле лезо,
Холодним буде блиск меча,
А шаблі досконалий вигин
Пологий вигин шиї до плеча
Геометрично тонко перетне
І перша кров додолу потече.

Сто з’їдуться, горітимуть міста.
Бандура, бубон і сопілка. Там буде музика проста.
Там буде бійка і в зударі
На списи надягатимуть серця.
Летітиме розкішне полювання.
Жупанів блиск і сяйво коругов,
Знов стане час поразок й перемог.
Смерть буде у фаворі. Потреби
В металі гострому зростуть,
А ціни на життя впадуть
І знову полетять по степу козаки,
Знов свинопаси стануть пасти свині.
Ти чуєш звук далекої сурми?
Пожежі бачиш відблиски бліді?
На мить прокинься. Повернися на живіт.
Молись, холопе, щоби сон твій не відбувся:
Пан від’їздив на триста літ
І ось він повернувся…