Стратегія деокупації Криму: критика справа Стратегія деокуп | Nотатки Крука
Стратегія деокупації Криму: критика справа
Стратегія деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих Автономної Республіки Крим та м.Севастополя підписана президентом. Це добре. Сама наявність цього документу вже прогрес, по деокупації ОРДЛО такої стратегії нажаль до сих пір не існує.
Але на цьому список глобальних позитивів Стратегії фактично і закінчується. Є звісно в документі деякі правильні фрази технічного характеру (на зразок, того, що відновлювати водопостачання варто лише після деокупації півострову), але навіть їх не так багато, порівняно зі списком недоліків:
1. Стратегія по суті являє собою перелік гасел, там не прописані навіть загальні алгоритми дій. Визначення конкретики для забезпечення деокупації, фактично перекладено на уряд. Отже, цілком можливо, що перелік конкретних заходів може перетворитися у звичайну урядову відписку, де все буде здійснюватися «наявними силами і засобами», а пріоритетність буде замінена остаточним принципом.
2. Замість того, щоб скористатися справді ефективним західним досвідом формування подібних документів (багато можна було б запозичити, наприклад, з британської доктрини оборони і безпеки до 2030 «Великобританія в епоху конкуренції») Стратегія сповнена дуже загальними фразами в найкращих пострадянських традиціях («про все і ні про що»).
3. Стратегія має передбачати деокупацію не лише Кримського півострову, але й окупованих територій Донбасу. Навіть теоретично не вийде припустити щоб визволення АРК могло пройти у відриві від визволення ОРДЛО.
4. В документі взагалі не передбачено жодної етапності та жодних підготовчих процесів інформаційного, соціально-економічного та військового характеру, що мали б передувати деокупаційним процесам.
5. Немає в Стратегії і жодного слова про блокаду півострова, без якої в принципі підготувати визволення неможливо. Досвід всіх подібних історій на пострадянському просторі чітко ілюструє, що без розриву зв'язків з окупованими територіями годі говорити про деокупацію. Найближчий до нас яскравий приклад - Придністров'я.
Гучна фраза «Україна залишає за собою право застосування ВСІХ передбачених міжнародним правом і національним законодавством засобів захисту...» породжує сподівання на наявність закритої частини Стратегії, що передбачає військовий сценарій та інші моменти, яких немає в опублікованому документі. Втім, підстав вважати це чимось більшим, ніж наші сподівання, поки нажаль немає.
Таким чином, саме оголошення про наявність Стратегії деокупації Криму позитив, але нажаль за цим оголошенням – порожньо. Формування конкретних заходів просто передано на урядові структури, тож окрім оголошення у держави фактично нічого ще не готово. Вочевидь створити конкретні деокупаційні плани держава не взмозі без експертів від громадськості. Якщо державні структури не можуть видати нічого окрім набору гасел, ми готові підставити плече країні і розробити для неї плани деокупації.
На фото - "Вас вітає Кримська область України". Так підписана ця світлина, зроблена в 1959. В той час жодної автономії на півострові не було. Наявність навіть не національної, а лише територіальної автономії в Криму вже продемонструвала свою не просто недоцільність, а небезпеку для територіальної цілісності. Тези про перетворення АРК і м.Севастополя на Кримську область України в Стратегії деокупації нажаль немає. Втім, вона не передбачає і кримсько-татарської національно-територіальної автономії після відновлення контролю над Кримом. А от це однозначно вірно.
