Дипломатична складова деокупації Коли ми говоримо про дипло | Nотатки Крука
Дипломатична складова деокупації
Коли ми говоримо про дипломатію як інструмент деокупації, треба розуміти, що мова йде передусім про підготовку. Дипломатична складова може вирішити лише дві задачі:
1) ускладнити міжнародне положення нашого ворога
2) забезпечити собі союзників та їх підтримку (вкрай рідко ця підтримка буває військова)
Завдання №1 на дипломатичному фронті - кардинальна зміна формату переговорів. Перемовини мають передбачати:
1. Об'єднання тем Криму та Донбасу (навіть якщо способи деокупації півострову і ОРДЛО будуть дещо різнитися, розглядати їх у відриві одна від одної неможливо).
2. Участь у перемовинах гарантів нашої територіальної цілісності, тобто країн-підписантів Будапештського меморандуму (Мінський і Норманський формати перемовин з європейськими союзниками РФ давно і багаторазово довели свою безперспективність). В іншому випадку вся система міжнародних відносин взагалі немає сенсу.
Головною ціллю наших дипломатичних зусиль має бути визнання РФ агресором на міжнародному рівні. Наслідками цього (згідно Статуту ООН та інших міжнародних актів) має стати:
- створення міжнародним співтовариством коаліції проти країни-агресора
- призупинення права вето РФ в РадБезі ООН
- повне ембарго до моменту визволення українських територій
- виключення російських делегацій з ПАРЄ та ВТО
- розширення санкційного пакету аж до відключення РФ від платіжних систем SWIFT та Western Union.
З огляду на те, що в НАТО нас в найближчій перспективі ніхто не прийме, краще орієнтуватися на статус союзника США поза НАТО (за ізраїльським зразком).
Паралельно ми маємо розірвати двосторонній російсько-український договір про Азовське море, адже саме через нього на цій акваторії не діє міжнародне морське право і море для нас закрите не тільки фактично, але і юридично. Натомість ми маємо прийняти новий закон про внутрішні води і територіальне море. Судноплавство ж навколо окупованого півострову має взагалі бути криміналізоване Україною і порушники мають переслідуватися (в т.ч. і з залученням Інтерполу).
Додатковим фактором тиску має стати «судова» дипломатія. Україна має підтримати позови всіх компаній, які понесли збитки чи втратили власність через окупацію Криму, а також зробити все для притягнення до відповідальності РФ та компаній, які провадять економічну діяльність на окупованих територіях.
Втім, варто пам’ятати, що дипломатичний шлях – це лише один з інструментів визволення. Його одного явно не достатньо. Самою дипломатією ми можемо тільки сприяти визволенню наших територій, а не звільняти їх. Наївно вірити, що хтось з союзників зробить це за нас. Визволить наші землі зможемо тільки ми самі.
На фото - установча конференція Intermarium Support Group. Київ, літо-2016. В президії - представник грузинських добровольців, заступники військових атташе Угорщини та Польщі (в залі були також їх колеги з Литви й Румунії), Лідер та речник Національного Корпусу і ведучий цього телеграм-каналу. Сил Інтермаріуму наразі замало для деокупації Криму і Донбасу, втім голос цілої групи країн на міжнародній арені звучить набагато гучніше.
#Історія_Азовського_Руху
