В річницю проголошення незалежності Кубані, хочеться згадати | Nотатки Крука
В річницю проголошення незалежності Кубані, хочеться згадати про її архітектора, а саме - наказного отамана Чорноморського і Азовського козацьких військ Якова Кухаренка, який був непересічним письменником.
Він походив з спадкових запорозьких козаків, народився вже на Кубані, в столиці Чорноморського козацького війська - Катеринодарі. Він більше відомий, як вмілий військовий та господарський керівник, реформатор, який грунтовно підходив до організації усіх сторін життя чорноморських і азовських козаків. У 1822-1839 роках Яків Кухаренко взяв участь у 44 боях проти горців і турків, зокрема, був учасником облоги і здобуття турецької фортеці Анапи. Від простого козака він зробив кар'єру до генерал-майора, а помер від поранень в полоні кавказької народності абадзехів і 26 вересня 1862 року помер у полоні від пораненьу гірському аулі під Майкопом.
Але крім всього цього Яків Кухаренко став непересічним українським письменником - він написав поему «Харько, запорозький кошовий» (1813), п'єси «Чорноморський побит на Кубані» (1836), етнографічні нариси «Чабанський словник» (1861), «Пластуни» (1862), «Вівці й чабани в Чорноморї» (1862).
Яків Кухаренко був знайомий з Тарасом Шевченко та допомагав йому матеріально під час заслання останнього, збереглося їхнє листування. Шевченко був в захопленні від п'єси Кухаренка «Чорноморський побит на Кубані», клопотався про її публікацію, радив поставити її на сцені аматорського гуртка українських студентів Медико-хірургічної академії в Петербурзі. У 1867 році п'єсу поставила галицька трупа Бачинського в Стрию. А у 1878 році Михайло Старицький переробив п'єсу Кухаренка на лібрето оперети „Чорноморці”, музику до якої написав Микола Лисенко.
Більшість творів Кухаренко вийшла після його смерті, наприклад він написав поему „Харко, запорозький кошовий” у 1813 році, а вийшла вона аж через 100 років - в 1913 році.
Кухаренко писав більшість своїх творів саме українською мовою, сприяв піднесенню української культури на Кубані, національного самоусвідомлення кубанських козаків, як українців (адже російські імперські історики намагалися переконати козаків в тому, що вони є окремим народом).
Яків Кухаренко був справжнім природженим лідером, який задавав напрямки до руху українського козацтва на Кубані і в військово-політичному, і в духовно-культурному руслі. Без його культурної праці проголошення незалежності Кубанської Народної Республіки 16 лютого 1918 року було б просто неможливим.
