​​Три місяці повномасштабної війни. Що ми маємо? Україна, н | Не Для Преси

​​Три місяці повномасштабної війни. Що ми маємо?

Україна, незважаючи на «пророцтво» різних «експертів», продовжує захищати свою територію. Так, десь оркам вдається поставити свою триколірну ганчірку на флагшток, але всі ми знаємо, що це тимчасово. Партизани та патріоти не дадуть їм спокійно жити, а ВСУ закінчить справу.

Нація згуртувалася, кожен допомагає чим може. Звичайно, є ще люди, які у всьому бачать зраду або намагаються влаштувати срач і зіштовхнути лобами опонентів. Але такі товариші завжди були, є і, певен, будуть і після нашої Перемоги. Тому їх винесемо за дужки.

Російськомовні українці самі, за своєю ініціативою, переходять на українську мову. На цю тему мені подобається анекдот: В Одесі. «Ізя, чому ви почали розмовляти українською? Щоб до вас не виникло питань? – «Ні. Я не хочу, щоб мене прийшов рятувати руський мир».

В Україні зменшилася кількість тяжких злочинів. Коли страждає вся країна, треба бути потворою, щоби послаблювати її ще й зсередини. Це розуміють майже всі.

Тут я не кажу про тисячі загиблих, скалічені долі, зруйновану інфраструктуру тощо. Війна іншої не буває, особливо коли проти тебе виступає армія педофілів, мародерів та нелюдів.

До речі, а що росія за ці три місяці?

Майже всі закордонні компанії гіганти залишили російський ринок, економіку вручну утримують від краху, незалежних ЗМІ більше немає, соціальні мережі під забороною, зарубіжні ліки та товари стали дефіцитом. Але люди вперто, за невеликим винятком, продовжують славити царя .

Все стане на свої місця, коли цього літа русня поїде відпочивати. Вангую, що в більшості країн від них відвертатимуться, десь плюватимуть у їжу, а десь битимуть пику.

Три місяці, які з однієї країни зробили країну ізгоя, на яку весь світ дивиться з огидою. А з країни, яка славилася своїми вічними виборами та революціями, ці 90 днів зробили приклад незламності, стійкості та вміння перемагати навіть переважаючого супротивника.

Слава Україні!