Виставка української художниці Софії Голубевої «40 х 20 х 30», | НОВОЧАСНЕ КУЛЬТУРНЕ МЕДІА

Виставка української художниці Софії Голубевої «40 х 20 х 30», що пройшла з 22-30 жовтня 2022 року в просторі UCC в Берліні.

Кураторка: Анастасія Пасечник


Коментар від кураторки:

Всі роботи серії поділені на частини 30х40см - це є розмір ручної поклажі, і це той формат, в який художниця мала вкласти все найважливіше, їдучи з України, в тому числі і свої художні роботи. Сьогоднішній час-це час, коли доводиться адаптуватися до особливо складних умов. Софія підлаштовується до них і складає кожну роботу у формат 30х40 см. Утворені сліди на роботах-це сліди сьогодення художниці.
Серія «40 х 20 х 30» уособлює складний час підлаштовування, але водночас і силу знаходити рішення.

Коментар від художниці Софії Голубевої:

«Цю серію я почала у серпні 2022, коли приїхала до свого батька у рідне місто Одеса, що в Україні. Мій будинок знаходиться в двох хвилинах ходьби від моря, тому пляж «Аркадія» для мене,-особливе місце, з яким я пов’язана з самого дитинства. Він завжди був одним з найвідвідуваніших місць для мешканців. Цього літа, я вперше побачила пляж з початку повномасштабного вторгнення.
Зараз люди приходять до моря, але не можуть ступати на пісок через міни. З піску проростають дикі рослини.
Ці рослини для мене є символом української сили. Крім того, вони констатують, що мають своє життя, незважаючи на війну. Цього разу я відчула там зовсім нову, апокаліптичну атмосферу.
Також я звернула увагу на металеві іржаві конструкції, які завжди були частиною цього морського пейзажу. Я ніколи не замислювалась яку саме функцію вони виконували. Але цього разу я запитала у батька. Це-старі конструкції, на які, колись, у радянські часи клали важкий шифер, який створював тінь для відпочиваючих.
Ці споруди – привиди часів Радянського Союзу. Якщо ми вирішимо «повернути їх до життя» і покладемо на них важкий шифер – вони зламаються. Тут я проводжу аналогію з імперіалістичним бажанням росії повернути свій вплив над колишніми учасниками радянського союзу. Це-спроба відновити стару систему-повернути до життя те, що вже мертве.

Одна із робіт цієї серії також пов’язана із досвідом перебування в Україні під час війни. Коли закінчується повітряна тривога в місті Ужгород можна почути слова «Кінець тривоги» (якщо перекладати дослівно з української).
Повітряна тривога закінчується, а та, що йде зсередини-ні.»