Коли поетова мати думала, де ж вона зачала поета, до уваги бралися тільки три нагоди: уночі на лавці в парку, пополудні в помешканні друга поетового батька або ж уранці в романтичному куточку на околиці Праги.
Коли те саме запитання ставив собі поетів батько, то доходив висновку, що поета зачали в помешканні його приятеля, адже того дня все йшло наперекіс. Поетова мати відмовлялася йти до того приятеля, вони двічі посварилися і двічі помирилися, коли ж вони кохалися, в замковій шпарині сусідньої квартири зашкреготів ключ, обоє завмерли, потім знову почали кохатися і скінчили в стані взаємної нервозності, яку батько і вважав винною в зачатті поета.
Так починається "Життя деінде" Мілана Кундери - книжка, яка от буквально днями вийшла у ВСЛ українською.
Перші сторінки будь-якої книжки завжди дають зрозуміти: складеться у вас з нею, чи навіть не варто витрачати час. Тут бачу, що черговий раз складеться.
Я взагалі дуже люблю Кундеру. Це той випадок, коли не важливо навіть про що, але ЯК це написане - суцільне задоволення. Тож забирала вчора цю книжку з пошти, як ніби забираю торт з Рошена - вже потираючи руки і облизуючись ))
Якщо любите книжки не за сюжет, а за вміння автора складати слова в речення і ще не читали Кундеру - чого ж ви чекаєте? Це ж прекрасно, ну!
