​​ Великдень – Великодня Поради завідувача кафедри мовознав | НТБ ВНТУ

​​ Великдень – Великодня

Поради завідувача кафедри мовознавства, доктора філологічних наук, професора Лариси АЗАРОВОЇ (відповідно до рекомендації Інституту української мови НАН України).
До активного вжитку українців повернулася назва одного з найбільших християнських свят − Великдень. Проте дехто неправильно вживає це слово в непрямих відмінках, особливо в прийменниково-відмінкових формах, пор.: Великдня, до Великдня, к Великдню, перед Великднем, після Великдня, по Великдні. Як бачимо, у цих непрямих відмінкових формах, очевидно, під впливом вихідного називного, не вставляють голосного о між приголосними к і д. Він тут потрібний для того, щоб усунути важкий для вимови збіг приголосних кдн, що постає під час відмінювання внаслідок випадання голосного е у слові день, що є частиною складного слова Великдень. У називному та знахідному відмінку голосного о не вставляємо, бо в складнику день е не випадає, і два приголосних кд у слові Великдень вимовити легко, тому що глухий к перед дзвінким д зазнає асиміляції за дзвінкістю і звучить як дзвінкий ґ, а саме слово − як Веили'ґдеин'.
Отже, у назві християнського свята Великдень у називному та знахідному відмінках між приголосними к і д вставного голосного о немає, у непрямих відмінках він є, щоб усунути важкий для вимови збіг приголосних звуків кдн, що опинилися поряд після випадання голосного е в корені складника день. Правильно вживати цю назву так: Великдень − Великодня, до Великодня, після Великодня; Великодню, к Великодню; на Великдень; Великоднем, перед Великоднем; Великодні, по Великодні.