Ірина Пилипенко: «2D відкриває ого скільки можливостей!» Ал | НТБ ВНТУ
Ірина Пилипенко: «2D відкриває ого скільки можливостей!» Але це не про комп’ютерну графіку і не про двовимірний простір
Випускниця факультету менеджменту та інформаційної безпеки Ірина Пилипенко навчалась у магістратурі одразу двох університетів ВНТУ і WSZOP. І тепер вона щаслива власниця двох дипломів і крутого CV.
WSZOP — Wyższa Szkoła Zarządzania Ochroną Pracy w Katowicach. Вища школа управління охороною праці в Катовіце, Польща.
Навчалась Іра за пілотним проектом 2D два роки. Удвох із Анастасією Мандебурою, інститут екологічної безпеки та моніторингу довкілля.
Дівчата навчались польською мовою. Проте й знання англійської знадобилось — деякі викладачі використовували і англійську мову на своїх лекціях.
Іра Пилипенко:
«Я посилено вивчала польську мову ще задовго до поїздки у Польщу, оскільки знала, що матиму можливість поїхати туди на навчання. Але загалом за проектом 2D на початку навчання університет WSZOP дає необхідні базові знання мови. Отож, мова — не проблема!
Ми з Анастасією були першими магістрантами ВНТУ, хто навчався за пілотним проектом 2D у Вищій школі управління охороною праці в Катовіце. З нами навчались студенти з Одеси, Києва, Запоріжжя, міста Дніпро.
Ми з Настею навчались за напрямом «управління проектами». У ВНТУ я навчалась за схожою спеціальністю — управління підприємствами, тож загалом напрям «управління проектами» був для мене не новим. Проте у Польщі я його вивчала більш поглиблено.
Лояльністю польських викладачів щодо українських студентів можна лише захоплюватись. Підтримували у всьому — і в навчанні, і в особистісному спілкуванні. Дуже шкода, що через пандемію навчання згодом стало дистанційним».
Ірині поради нинішнім студентам стосовно 2D:
«Цей проект — можливість не лише поглибити свої фахові знання, розширити світогляд і коло друзів, але й вагомий набуток до особистісного потенціалу як спеціаліста, що відкриває численну кількість можливостей.
Користуючись нагодою, хочу подякувати професору Тамарі Савчук за організаційну роботу. Вона нас супроводжувала не лише у формальних моментах, а й навіть емоційно».
