​​ Якість освіти у ВНТУ: шляхи зростання. Діалог адміністраці | НТБ ВНТУ

​​ Якість освіти у ВНТУ: шляхи зростання. Діалог адміністрації, викладачів, студентів, стейкхолдерів
Для освіти надзвичайно важливою є певна тяглість, своєрідна спадковість у закладі освіти, відповідні традиції, які визначають ключові координати руху учасників. Є подібного роду традиції і в нашому університеті, деякі з них мають десятилітні історії, а деякі формуються. Однієї з нових традицій ВНТУ є проведення Академічних асамблей, перша з яких була проведена в 2019 році.
Цьогорічна асамблея була присвячена темі якості освіти. В дискусійних панелях взяли участь представники адміністрації, викладачі, експерти НАЗЯВО, студенти та стейкхолдери. Увага учасників 3-ї Академічної асамблеї ВНТУ була зосереджена на питаннях:
Який фактор, на вашу думку, є визначальним для підвищення якості освіти в ВНТУ?
Яка проблема є актуальною для підвищення професійно-педагогічної компетенції?
Які освітні практики тих ЗВО, в яких ви проводили експертизу, ви відзначили як успішні, і які варто мультиплікувати в інших закладах України?
На які «сильні» сторони ВНТУ варто опиратися, щоб підсилити інституційну спроможність?
Які форми організації навчання (лекція, практичне/лабораторне заняття) важчі для підготовки та проведення в дистанційному форматі?
Які нові можливості відкрилися під час нових форм навчання?
Наскільки випускники задоволені освітою, яку здобули в ВНТУ? Чого очікують від випускників ВНТУ роботодавці?
Серед визначальних чинників, які впливають на якість освіти, на думку учасників Асамблеї, вмотивованість здобувачів вищої освіти щодо опанування своєї професії, саморозвиток викладача, одним з ключових елементів, якого має стати академічна мобільність викладачів. Відповідно до цього варто створити в університеті певні стимули для викладацького складу, а також проаналізувати причини слабкої вмотивованості частини студентів щодо навчання й мінімізувати цей негативний фактор.
Загалом, було відзначено, що якість освіти багатокомпонентний феномен і потребує одночасної роботи по кількох напрямках. По-перше, це інституційне забезпечення (відповідна політика університету, нормативні акти та відповідальні структури за якість освіти), по-друге, належне й швидке реагування на запити від стейкхолдерів (роботодавців, студентів, громади) щодо корекції освітніх програм, по-третє, мотивація студентів до навчання, по-четверте, компетентність викладачів (яка має постійно вдосконалюватись).

Анатолій ТЕКЛЮК, директор Центру соціальних комунікацій і лідерства ВНТУ, кандидат філософських наук, доцент