#крізь_середу #політехніки_про_війну
Чи є сенс казати,
Як добре кохати,
Солодко поспати
Та файно співати?
Чи, може, хоч хтось цього не пізнати?
Хіба то життя, якщо лиш страждати?
Ховатись в закутку та світла не мати,
Або взагалі померти від втрати.
Та схоже, що може, бо діти вже наші,
Не мають нічого, крім бридкої каші,
Вибухів шуму, холодних підвалів
І, наостанок ,тривоги з екранів.
Чи це сподівалися нам дарувати,
Ворожої тої, що йдуть рятувати?
Вбивці, грабіжники й руйнівники -
Диявола слуги, що мають піти!
@студент групи КН-319А
