Найкоротшої ночі у році на березі одного з тисячі фінляндських | Обранці духів ✙

Найкоротшої ночі у році на березі одного з тисячі фінляндських озер зустрічаються доньки-близнючки володарки Півночі – господині Лоугі, – щоби обмінятися первісним вогнем і даром родючості. Сонячна Пяйвятяр (діва дня ) простягає руки до місячної Куутар (діва ночі ), обіймаючи рідну сестру, і на мить кожна з них припиняє прясти свої золоті та срібні нитки, що поєднували дві частини доби, уступаючи дорогу дідугану-громовержцю Укко. Прихід цього верховного божества з небес на землю, іноді у супроводі злив, знаменував чергове обертання традиційного для фінів двофазного календаря і приготування до жнив.

Від сьогодні (21 червня) і впродовж наступних 3 діб нащадки племені Калева , розсіяні просторим тереном від Ботнійської затоки до Білого моря та від Фінської затоки до моря Баренцева, збираються на велелюдні гуляння на природі – на святі Укко. На берегах водойм чоловіки та парубки складали з березового гілля ватру, яку запалює найстарший житель громади. Затим розпочинається народний бенкет, на якому малі й старі збираються гуртом біля столів із наїдками та напоями, частуються (у Пог'янмаа – червоним сиром із коров'ячого молока, у Саво – солодкими тістечками-ватрушками, у Карелії – пирогами з яйцем і овочами, у Гяме й Сатакунті – шкварками та домашньою ковбасою), споглядають за полум'ям, співають пісень, грають і танцюють...