28 серпня ми відзначаємо свято, яке завершує цикл дванадцяти найголовніших свят у річному богослужбовому колі. Воно присвячене події завершення земного життя Пресвятої Богородиці – Її святому Успінню.
Назва свята походить від слів «заснути» або «усипляти», якими пояснюється, що Божа Матір завершила своє земне життя без відчуття смертних страждань, Вона заснула, а тіло Її з душею було взяте Господом до Царства Небесного. На іконах, присвячених цій події, Ісус Христос зображується зі сповитим Немовлям на руках, Яке символізує непорочну душу Його Матері, Її особливу святість.
З Передання знаємо, що до часу Успіння Пресвята Діва Марія жила в Єрусалимі. За три дні до Її земної кончини явився архангел Гавриїл та сповістив Їй про майбутнє Успіння. В останній день земного життя Божої Матері апостоли, крім апостола Фоми, зібралися в Єрусалимі, де стали свідками Її мирного преставлення. Тіло Богоматері поховали в Гефсиманії, де спочили Її батьки і праведний Йосип. На третій день після поховання Божої Матері явився апостол Фома і побажав бачити Її гроб. За його бажанням гроб був відкритий, але пречистого тіла Богородиці в гробниці вже не було – там лежала тільки плащаниця в якості незаперечного свідчення Її преставлення. Таємничо Син Божий, Який Сам на третій день воскрес із мертвих, також після триденного Успіння покликав із гробу до Себе і Матір Свою.
Успіння Пресвятої Богородиці – це перехід Її від земного життя до вічного життя і день зустрічі Її зі Своїм Сином, Господом нашим Ісусом Христом. Тому свято Успіння – радісне свято.
