Не часто публікую поезію, але новим віршем Олександра Ірванця | Коли ми говоримо про книжки

Не часто публікую поезію, але новим віршем Олександра Ірванця поділюся. 



24.ХІІ.
Іксмасс 2022

Ірод надалі бомбить без упину Назарет і Вифлеєм
Ще й каже: “По мирних жителях ми взагалі не б’єм...”

А пастушки-еменесники все розгрібають завали.
Чого вже тільки не бачили, кого тільки не діставали.

У Вифлеємі із-під руїни розбомленого хліва
Немовля дістають живісіньке! Мати також жива!

Вони у пелюшку піксельну загортають Людське Дитя.
Бачиш, в яких умовах мусиш починати своє життя.

Зверху бушлатом вкрили, на ньому шеврон МНС.
І дихає парою на немовля кошлатий службовий пес.

Віслюки і верблюди розбіглися, зоопарки їхні розбомблені.
Коні, що мали зігріти диханням, згоріли на стайні в Гостомелі...

Аж ось, обличчя втопивши у бородах — чи то молоді, чи старі,
У камуфляжі й масивних брониках приходять Тріє Царі.

Вони говорять у рацію голосами своїми захриплими:
“Потрібна евакуація! Потрібна група підкріплення!”

Клубочиться над Палестиною волога груднева ніч.
І дуже хочеться вірити, що їхній почують клич.

Гряде небеснеє воїнство!? Хор ангелів гряне з небес?

Немовля посміхається, дивлячись на яскравий шеврон МНС...