В найстрашнішу фазу війни Петро Мага та Олександр Тищенко написали для мене пісню "Чорна квітка".
Пісню, про долю дівчини, жінки, яка втратила свого чоловіка...
Крик душі, внутрішній протест проти того, що багато молодих сімей руйнується тільки тому, що, йде з життя воїн, який захищає свою Землю. Це в 21 столітті.
Це на нашій Землі...
Це ні десь в Афганістані, Іраку або іншій країні. Це на своїй землі люди гинуть і це найстрашніше, що може бути.
Жіноче серце, материнське серце не сприймає це... Воно протестує це!
А як висловити цей протест?
І я набрала Петра і сказала: "Все це мине і ми напишемо історію".
Ми мусимо залишити в пам'яті людей,принаймні,музичний твір, який би роль цієї жінки, її біду, страждання молодої української сім'ї залишити в нашій історії.
Сьогодні я співаю "Чорну квітку", завтра хтось інший,її співають на різних конкурсах, багато просто включають цю пісню на різних заходах. Вона живе своїм життям, тому що вона є затребувана багатьом людям, навіть для розуміння ситуації іншим людям.
