в театр ходять, щоб поспати або з'їсти канапку з ікрою в антра | старенький трамвай

в театр ходять, щоб поспати або з"їсти канапку з ікрою в антракті

звісно, це упередження пов'язано із радянськими звичками - сучасний глядач часто навіть не підозрює про різноманітність вистав та сучасних технологій, які використовуються під час виступів.
брак інформації - одна з проблем театрів в україні: лише тридцять відсотків з них мають свої сайти, решта не мають навіть сторінок у соціальних мережах, тому люди отримують інформацію через «сарафанне радіо». проте світовий театр, хай і не першим серед мистецтв, підтягнув до себе інтерактивність, нові технології, ідею мистецтва як соціальної інтервенції. подекуди театр став інструментом самопізнання, рефлексії та своєрідним сеансом психотерапії - саме про психодраму поговоримо детальнише.

сучасний театр не боїться порушувати гострі болючі теми, а головна перевага й відмінність психологічного театру - інтерактивні дії.
при підготовці вистави актори:
• взаємодіють між собою
• обговорюють власні проблеми
• діляться думками про шляхи та варіанти їх вирішення
• створюють сюжет вистави (що відображає проблему, як її бачать актори)
• беруть участь у постановці мізансцен, виборі музичного супроводу, підготовці костюмів, декорацій

у процесі інтерактивної взаємодії за методом «рівний-рівному» учасники отримують життєвий досвід:
• спілкування
• вирішення проблем
• проявляють самостійність та відповідальність
глядачі можуть:
• висловитися стосовно побаченого, відчутного та усвідомленого
• розраховувати на підтримку й взаєморозуміння присутніх
• стати акторами

психодрама - вид драматичного мистецтва, який відображає актуальні проблеми, а не створює уявні сценічні образи. класична психодрама - це терапевтичний груповий процес з елементами драматичної імпровізації (вивчає конфлікти, мрії, страхи та фантазії учасників).
засновник психодрами австрійсько-американський філософ джекоб морено задумував її як систему рольової гри - віддзеркалення внутрішнього світу людини та соціальної поведінки.

цікавинка: психодрама грунтується на припущенні, що дослідження почуттів, формування нових відносин та моделей поведінки більш ефективні при використанні дій, реально наближених до життя.

у психодрамі штучний характер традиційного театру замінюється спонтанною поведінкою її учасників - лише уявіть, що ви можете одягнути маску і при цьому не боятися бути собою.
у цей момент захисні механізми вашої психіки падають, ви можете зазирнути у вир істинних переживань та їх першопричин - це повне прийняття вашого «персонажа» без осуду, без насмішок, без критики.
завдяки стану «тут та зараз» психологічний театр дає можливість змінити життєві сценарії:
• емоційний заряд групи досягає піку під час кульмінації психодраматичної дії
• настає катарсис - мить емоційної реакції, що сприяє іншому баченню та осмисленню ситуації (інсайт для розв'язання внутрішніх та міжособистісних проблем)

глядачі та актори заражені спільними переживаннями під час розв'язки вистави включають ресурсний потенціал особистості - це справляє терапевтичний ефект на учасників:
• можна відпустити свої переживання та подивитися
на них збоку
• переосмислити свою проблему та поведінку
• посміятися над проблемою та собою
метафоричність театральної дії має магічний вплив на акторів та глядачів.

театр сьогодні вчить відчувати, чути, переживати та співпереживати - це платформа, на якій можна розвиватися творчо, духовно, інтелектуально.
вистави дають підґрунтя для думок - це спроба говорити з глядачами на складні теми:
• вимагають занурення
• провокують замислюватися над життям (куди та як воно рухається)

cr: free museum
#монологмашиніста