#Бойове_лідерство_українців №11 Суб’єктивні спостереження з бо | ВІЙСЬКОВЕ ЛІДЕРСТВО
#Бойове_лідерство_українців №11
Суб’єктивні спостереження з бойового досвіду українських військових лідерів рівня взвод–рота–батальйон.
УРОКИ + ВИСНОВКИ = ДОСВІД:
1. Баланс смертоносності змінився від броні до протиброньової зброї.
2. Українські військові переконливо демонструють перевагу антиплатформоцентричного способу ведення війни. Раніше танк вважався найбільш захищеною броньованою платформою, а зараз – ні.
3. Українська піхота успішно застосовує для нічного бачення високоздатну теплову оптику «Javelin», яка працює незалежно від ракетної системи.
4. Тактика піхоти орків, що навчена та звикла діяти у тісній координації з танком/БМП/БМД не працює (хвала американським «Javelin» та британським NLAW).
5. Демонстрована руZькими орками тактика – це намагання виконувати завдання трупами своїх солдатів та спаленого заліза. Вони обстрілюють наших, атакують великими формуваннями, а коли їхні штурми не вдаються, роблять все теж саме знову і знову. Це тактика минулих війн. Лобові атаки і маршові парадні колони – катастрофічні для орди.
6. Демонстрована тактика українських сил – це розумна військова розвідка, зокрема аеро, маневрування невеликими підрозділами, нічні набіги на тилові комунікації ворога, його знекровлення і точні удари артилерії.
7. У руZьких використовується жорстке централізоване командно-адміністративне командування та управління, тоді як українське командування та управління особливо у тактичній та оперативній ланці спирається на індивідуальну ініціативу кожного – від солдата до генерала є децентралізоване.
Москальські «полководці» не делегують жодних повноважень командирам низової ланки. У них діють за принципом: «инициатива наказуєма» та «каманда дадєна – дєрєвня далжна быть взядєна». Їхні командири взводів та рот рідко розуміють ЧОМУ треба йти з точки «А» до «Б». Коли вони добираються до пункту «Б», їм скажуть, куди йти далі і що треба робити. Вони тупо й сліпо (тобто безініціативно) виконують будь-яке завдання зверху. Це може працювати, але тільки тоді, коли все йде за планом. Коли скинутий зверху план летить до чортів (а так буває на війні завжди), їхнє централізоване управління вщент руйнується – привіт параліч. Мало хто з командирів Z-орків здатний швидко адаптуватися до поля бою та раптової зміни обстановки. Із-за цього вони зазвичай отримують розгром.
8. В українських військових лідерів прослідковується «децентралізоване» розуміння персональної відповідальності за виконання місії – усвідомлення призначення підрозділу та відповідальної ролі у досягнені поставленої мети. В доданок до цього вони майже не обмежені проявляти ініціативу на низовій ланці управління. Якщо хтось з вищого керівництва їх обмежує в ініціативності – сходу посилається на#уй. Такі негативні приклади є. Після перемоги буде озвучено з конкретними прізвищами для винесення уроків.
Загалом наші лейтенанти–капітани швидше ніж орки та начальники стратегічного рівня адаптуються до хаотичного й постійно мінливого поля бою, щоб виконати місію. Більшість з них сміливо беруть на себе відповідальність, коли ризикують. Українські військові лідери тактичного рівня не скуті політичними рамками та обмеженнями, як наприклад, іноді ними зв’язане командування стратегічного рівня.
9. Тактичні дії командирів взводів-рот #ЗСУ впливають на стратегічні рішення вищого командування і керівництва. Іншими словами: тактичне військове лідерство диктує рішення організаційного та стратегічного характеру. В орків – все навпаки.
