​​Думка про виставу 'Едіп'. Вже не зовсім свіжа, але досі акт | #mlnk

​​Думка про виставу "Едіп".

Вже не зовсім свіжа, але досі актуальна. Ми ходили в другий прем'єрний день. І ось, яке в мене склалось враження.

З першого слова головного героя мені по грудях як медом змастило. Бо по-перше вистава побудована на перекладі Франка, а Якович – то любов. По-друге, головний герой говорив з такою інтонацією, ніби удав Каа. Повільно, спокійно, чаруюче.

Костюми і декорації.
Пречудові. Нічого зайвого. Актори грали в дерев'яних масках, як і в античні часи. Костюми занурювали в атмосферу вистави з головою, і гармонізували з масками.

Гра.
Традиційно – на висоті. Актори так майстерно виконували свої ролі, в них була така пластика, що здавалось у масок можна помітити емоції. Суцільна візуальна насолода.

Не сподобалось.
Про це мене попереджала Христя, яка ходила в перший прем'єрний день. Я сприйняв пересторогу скептично і до середини вистави готував промову про те, як Христя помилилась і як все чудово. Але вона не помилилась.

У виставі є персонаж із сусідньої землі. Режисер вирішив зобразити його матюкливим москало-монголом. В анонсах це пояснювали ситуацією в країні та нашим сусідом.

Але я не побачив виправданості такого ходу. Як про мене це повністю зайве. Ну гаразд, хай буде цей натяк на ворога. Але хіба потрібно аж так багато матюків та й чужої мови загалом?! Бо ж після бесіди з цтм персонажем нашому головному герою теж перемикає і він говорить по-московськи зі своїми підлеглими. Як наслідок, трагедія доповнюється невдалою карикатурою, а глядач (принаймні я) думає "нащо так?".

Після повернення нагуглив текст, перечитав репліки посла і ще більше засмутився від такого рішення.

Тим не менше загальне враження скоріш позитивне. Поставлю 6/10. А могло б бути і 10 .

#mlnk_review