​​Думка про виставу 'Колєда та й плєс... ізпрежди віка...' фра | #mlnk

​​Думка про виставу "Колєда та й плєс... ізпрежди віка..." франківського драмтеатру.


Це шикарно!

Насправді, далі можна не читати ці радісні емоції, натхненні думки і компліменти. Але можна і почитати .

Неймовірності починаються від самісінького початку. Вистава обрамлена (починається і закінчується) сценою, яка могла б бути окремою виставою – настільки це до мурашок.

В центрі сцени стоїть хатка з сім'єю довкола дитячої колиски. Довкола хати стоять колядники і колядниці в народному вбранні різних реґіонів. Але переважно наші карпатці (гуцули і трошка бойки) з бартками, трембітами, рогáми. Все це обертається в сутінках.

Над хатою в променях лазерів на гойдалці жінка колядує. І знов мурашки (ще не раз будуть до кінця).

Далі глядачам, на скільки можна коротко, розказують традиції гуцульського святвечора. Все це приправлено легким рідним гумором (от чесно, відчуття, ніби не в залі національного академічного і т.д. театру, а просто вдома чи в бабусі з купою родичів).

А далі Різдво.
Ранок, церква, колядники. Священник. І не абиякий, а отець Іван Рибарук з Криворівні .

Потім колядники починають приходити до ґаздів і колядують, і колядують, і колядують. А тим часом трошки частували глядачів.

Ще багато коляди і жартів. Антракт.

В другому акті маємо спудейський наддніпрянський ляльковий вертеп. Потім лемківська, бойківська, поліська, полтавська ну і знов гуцульська коляди.

Ну не маю що розказати. То треба йти і дивитися. І колядувати разом.

Словом єдине, до чого міг би спробувати придертись – це те, що іноді коментарі оповідача заважали послухати слова коляд. Але ж то не концерт. Та й мене теж п̶і̶д̶к̶у̶п̶и̶л̶и̶ почастували .

Тому від мене 10/10. Точно піду наступного року ще. А ви йдіт сего, най моє місце не пустує.

Вінчую вас в коляді, проживайте в гаразді без горя і без біди до другої коляди!
Христос ся рождає!

#mlnk_review